❦
Четвер, 18 вересня 1884
Я бачила Жюліана! Мені його бракувало. Але ми не бачилися так давно, що нам майже нема про що говорити: на його думку, у мене спокійний вигляд людини, яка досягла свого: існує лише мистецтво, а решта не варта того, щоб на ній спинятися; нібито я почуваюся на незрушному пʼєдесталі й дивлюся на смертних із поблажливим співчуттям. Він вважає мій малюнок для «Фігаро» дуже добрим і шкодує, що я віддаю його ілюстрованому журналові замість того щоб зробити з нього картину... Тьху.Jeudi 18 septembre 1884J’ai vu Julian ! Il me manquait. Mais il y a si longtemps que nous nous sommes vus que nous n’avons pas grand chose à nous dire: Il me trouve l’air arrivé tranquille, il n’y a que l’art, le reste ne mérite pas qu’on s’y arrête; il paraît que je me sens sur un piédestal indestructible et que je regarde avec commisération les humains. Il trouve mon dessin pour le « Figaro » très bien et regrette que je le donne à un journal illustré au lieu d’en faire un tableau... Zut.
Біля Жюля ціла родина — мати й дочки, жінки, що дуже вони сидять там до кінця, але на вигляд це добрі жіночки, дуже балакучі.
Il y a toute une famille autour de Jules, la mère et les filles, des femmes qui sont très elles restent là jusqu’à la fin mais ça a l’air de bonnes femmes très bavardes.
Це чудовисько Жюль хоче мене лікувати, він хоче, щоб за місяць я вилікувалася від кашлю; він застібає мені жакет і весь час непокоїться, чи я добре закутана.
Ce monstre de Jules veut me soigner, il veut qu’en un mois je sois guérie de ma toux; il me boutonne ma jaquette et s’inquiète toujours si je suis bien couverte.
Словом, я для нього добрий малий братик; сьогодні по обіді мені досить непогано, і я веду розмову, головно завдяки цим добрим дамам, а тут, бач, я й забула, що цей шибеник Божидар приїхав уранці зі своєю матірʼю; він навіть сьогодні ввечері знов рушає до Етрета на десять днів, а його люба матуся залишиться на ці десять днів у нас, щоб не бути самій, а насправді — щоб заощадити.
Enfin je suis un bon petit frère pour lui, cet après-midi je suis assez bien et je cause grâce surtout à ces bonnes dames et puis tiens voilà que j’oublie que cet animal de Bojidar est arrivé ce matin avec sa mère, il repart même ce soir pour Etretat pendant dix jours et sa chère maman va rester ces dix jours chez nous pour ne pas être seule, mais en réalité pour faire des économies.
Вона завела звичай обідати тут щодня вже цілий рік... а Божидар сьогодні каже:
Elle a pratiqué le système de dîner ici tous les jours depuis un an... et Bojidar qui dit aujoud’hui:
— Ви добре зробили, що наполягли, щоб мама залишилася, вона ж така церемонна1...
- Vous avez bien fait d’insister pour que maman reste, elle est si façonnière...
Церемонна... в усякому разі я не така; коли Жюля поклали, усі посідали навколо ліжка ліворуч, як завжди, тоді я пішла й сіла праворуч, та й просто на ліжко, так що його вчорашня мрія здійснилася або майже здійснилася; тоді він повернувся спиною до решти, зручно вмостився й заходився дуже тихо говорити про мистецтво.
Façonnière... dans tous les cas je ne le suis pas, une fois qu’on a eu couché Jules tout le monde est venu s’asseoir autour du lit à gauche comme toujours, alors moi je suis allée me mettre à droite et sur le lit même en sorte que son rêve d’hier a été réalisé ou peu s’en faut; alors il a tourné le dos aux autres, s’est bien installé et s’est mis à causer très doucement, d’art.
Можна було б подумати, що це примха хворого. О! та заспокойтеся, я сиділа пристойно: ноги на підлозі, лікті на ліжку, голова в долонях, і слухала з глибокою увагою. А решта товариства робила мені послугу, голосно розмовляючи.
On dirait que c’était un caprice de malade. Oh ! mais rassurez-vous j’étais assise pudiquement les jambes par terre et les coudes dans le lit et la tête dans les mains écoutant avec une attention profonde. Et le reste de la société me rendait service en causant très fort.
Так, безперечно, він почуває до мене приязнь, і навіть приязнь егоїстичну, бо коли я сказала йому, що від завтра почну працювати, він мені відповідає:
Oui, certainement il a de l’amitié pour moi et même une amitié égoïste, comme je lui disais qu’à partir de demain j’allais travailler il me répond:
— О! ще ні! Не треба мене кидати...
- Oh ! pas encore ! Il ne faut pas me lâcher-
Я дуже люблю це дитя.
Je l’aime beaucoup cet enfant.
Але, хай йому біс, де ж та пані Мак-Кей?
Mais nom d’un chien où donc est, Mme Mac-Kay ?
Треба стежити за собою при рідних, які такі дурні! Вони подумають, ніби я заступаю пані Мак-Кей у Жюлевім серці. Це безглуздя.
Il faut m’observer devant les miens qui sont si bêtes ! Elles vont penser que je remplace Mme Mac-Kay dans le cœur de Jules. C’est insensé.
Примітки
Façonnière — надмірно церемонна, метушлива в дотриманні формальностей. ↩