❦
Середа, 17 вересня 1884
Рідко минає день, щоб мене не мучив спогад про батька.Mercredi 17 septembre 1884Il se passe peu de jours sans que je sois tourmentée par le souvenir de mon père.
Тоді я мала на нього образи, які мене засліпили. Мені треба було поїхати й доглядати його до самого кінця. Він нічого не сказав, бо був такий самий, як я; але він, певно, жорстоко відчув мою відсутність.
A ce moment-là j’avais des griefs contre lui qui m’avaient aveuglée. J’aurais dû partir et le soigner jusqu’à la fin. Il n’a rien dit, parce qu’il était comme moi; mais il a dû sentir cruellement mon absence.
Як же я не...
Comment n’ai-je pas...
Це відтоді, як Бастьєн тут і ми так часто буваємо в нього з тисячею турбот, пестощів, ніжностей...
C’est depuis que Bastien est ici et que nous allons si souvent chez lui avec mille prévenances, gâteries, tendresses...
Хіба ж це не справді дуже погано!! Мамі ж байдуже: розлучена двадцять років тому, заспокоїлася три роки тому,... А я, донька? До того ж мама навіть такту не має, вона навіть не говорить як годиться про свого чоловіка, треба б бодай якихось церемоній, коли вже бракує почуття.
N’est-ce pas vraiment très mal !! Maman, elle, s’en fiche, séparée depuis vingt ans, remise depuis trois ans,... Mais moi la fille ? Et puis maman elle n’a pas même de tact, elle ne parle même pas convenablement de son mari, il faudrait certaines simagrées à défaut de sentiment.
Отже, Бог мене покарає. Не Бастьєн-Лепаж, біля ліжка якого я простоюю побожні станції... бо мене це тішить.
Alors Dieu me punira. Pas Bastien-Lepage auprès du lit duquel je fais des stations pieuses... parce que ça m’amuse.
Боже мій, якщо вже доходити до суті... людина нічого не винна своїм батькам, якщо вони не оточили її турботою від самого приходу в цей світ. Добродій не думає ні про що шанобливе, коли... одружується з гарненькою жінкою. Пан Рішпен сказав це у віршах і в словах напрочуд повчальної відвертості.
Mon Dieu si on va au fond des choses... on ne doit rien à ses parents s’ils ne vous ont pas prodigué des soins dès votre entrée dans le monde. Le monsieur ne pense à rien de vénérable lorsqu’il... se marie avec une jolie femme. M. Richepin l’a dit en vers et en termes d’une crudité édifiante.
Та це не заважає... А втім, я не маю часу розвивати це питання.
Mais ça n’empêche pas... Et puis je n’ai pas le temps de développer cette question.
Бастьєн-Лепаж викликає в мене докори сумління. Кара Божа. Але якщо я не вірю в Бога? Я й сама не знаю, і все ж таки... У мене є совість, і моя совість дорікає мені за те, що я вчинила. А до того ж не можна сказати: я не вірю в Бога. Це залежить від того, що розуміти під Богом.
Bastien-Lepage me donne des remords. La punition de Dieu. Mais si je ne crois pas en Dieu ? Je n’en sais rien et quand même... J’ai ma conscience et ma conscience me reproche ce que j’ai fait. Et puis on ne peut pas dire: je ne crois pas en Dieu. Ça dépend ce qu’on entend par Dieu.
Якби існував той Бог, якого ми любимо й якого прагнемо, світ був би іншим. Немає Бога, який би слухав мою вечірню молитву, а я молюся щовечора, всупереч розумові.
Si le Dieu que nous aimons et que nous désirons existait le monde serait autre. Il n’y a pas de Dieu qui écoute ma prière du soir, et je prie tous les soirs, en dépit de la raison.
— Якщо небо порожнє, ми нікого не ображаємо.
- Si le ciel est désert nous n’offensons personne.
— Якщо хтось нас чує, нехай зглянеться над нами.
- Si quelqu’un nous entend, qu’il nous prenne en pitié.
І все ж таки як вірити???!!!
Et pourtant comment croire ???!!!
Учора ми вперше виїхали в перефарбованій восьмипружинній колясці, а слуги — в новій лівреї. Їхали на весілля сина генерала Флері. Увесь Париж, звісно. Я дуже елегантна.
Hier nous avons inauguré notre huit-ressort repeint et de nouvelles livrées. Pour aller au mariage du fils du général Fleury. Tout Paris naturellement. Je suis très élégante.
Бастьєнові дуже погано, ми застаємо його в Булонському лісі, він кривиться від болю... Там усі Шарко — це щоб одного дня привести нібито випадково самого доктора. Вони їдуть, а Жюль каже нам, що це огидно — ось так покинути його на два дні.
Bastien va très mal, nous le trouvons au Bois, faisant des grimaces de douleur... Il y a tous les Charcot, c’est pour amener un de ces jours le docteur lui-même comme par hasard. Ils s’en vont et Jules nous dit que c’est abominable de l’abandonner ainsi depuis deux jours.
— Цієї ночі я довго думав про листа, якого збирався вам написати, і ось що я придумав, о! я так його вимудрував: Треба бути боягузом, лихим або хворим, щоб не прийти провідати бідолашного друга, який тяжко страждає...
- Cette nuit j’ai longuement pensé à la lettre que j’allais vous écrire et voici ce que j’ai trouvé, oh ! j’ai élaboré ça: Il faut être lâche, méchant ou malade pour ne pas venir voir un pauvre ami très souffrant...
— А чому ж ви не написали! Яка шкода!
- Et pourquoi n’avez-vous pas écrit ! Quel dommage !
Він, виявляється, просив паперу й перо, але мати з Емілем відрадили його. Ці бовдури!
Il avait paraît-il demandé du papier et une plume mais la mère et Emile l’en ont dissuadé. Ces imbéciles !
«Треба бути боягузом» і так далі. Та це ж чудово!
Il faut être lâche etc. Mais c’est ravissant !
Ми відвозимо його додому, і його одразу вкладають. Бідне дитя, справжнісінька дитина. Хіба ж він не сказав, що було б дуже приємно, якби я захворіла: я лягла б на половину його ліжка, і ми могли б принаймні розмовляти будь-якої години, це було б так мило.
Nous le ramenons et on le couche aussitôt. Pauvre enfant, c’est un véritable enfant. N’a-t-il pas dit que ce serait bien agréable si j’étais malade, je me metterais sur la moitié de son lit et on pourrait au moins faire la conversation à toute heure, ce serait si gentil.
— А якщо ви посваритеся й захочете побитися? — втручається архітектор.
- Et si vous vous querellez et voudrez vous battre ? intervient l’architecte.
— Тоді зі стелі завдяки пружині опускалися б ґрати й заходили б у заздалегідь приготовані пази.
- Alors il y aurait une grille qui descendrait du plafond grâce à un ressort et s’emboîterait dans des machines préparées d’avance.
— Авжеж, — кажу я, — це було б чарівно.
- Mais sans doute, dis-je, ce serait charmant.
Він не виживе. Поліпшення вже немає. Сьогодні ввечері в ліжку біль виривав із нього зойки.
Il ne vivra pas. Le mieux n’est plus. Ce soir dans son lit la douleur lui arrachait des cris.
Він завжди має з собою мою подушку в Булонському лісі й усюди нею користується.
Il a toujours mon oreiller au Bois et partout il s’en sert
Але ж, хай йому грець, де ж пані Мак-Кей??
Mais sapristi où est Mme Mac-Kay ??
Це ж зрештою неможливо!..
Ce n’est pas possible enfin !..
Сент-Аман на обіді.
Saint-Amand à dîner.