❦
Вівторок, 2 вересня 1884
Я роблю рисунок для «Фігаро», але з годинними перервами, з перепочинками...Je fais le dessin pour le « Figaro », mais avec des interruptions d’une heure, des repos...
Жахлива лихоманка, я більше не можу. Я ніколи не була така хвора, але оскільки я цього не кажу, то виходжу й працюю. Навіщо й казати.
Une fièvre atroce, je n’en peux plus. Je n’ai jamais été si malade, mais comme je ne le dis pas, je sors et je travaille. A quoi bon dire.
Я хвора, та й годі. Хіба балачки про це можуть зарадити. Але виходити? Моя хвороба це дозволяє — у ті хвилини, коли почуваєшся краще. Та зрештою! Ах! яка ж біда!
Je suis malade, ça suffit. Est-ce que d’en bavarder peut faire du bien. Mais sortir ? C’est ma maladie qui le permet quand on est dans les moments où on se sent mieux. Du reste ! Ah ! misère !