❦
Вівторок, 26 серпня 1884
Клер і маршальша приходять провести тут годину. Вони в Парижі, щоб купити весільний дарунок молодому Флері.Claire et la maréchale viennent passer une heure ici. Elles sont à Paris pour acheter le cadeau de noce du jeune Fleury.
Я весь час думаю про ту таємничу гидоту, що в нього в паху. Це наче страшна відповідь на все, що я могла б подумати, замислити, чого могла б прагнути чи боятися. По всьому, [Один рядок закреслено]
Je pense toujours à cette abomination mystérieuse qu’il a dans l’aine. C’est comme une terrible réponse à tout ce que je pourrais penser, projeter, désirer ou craindre. C’est fini, [une ligne cancellée]
Усі ті сплутані речі, що мерехтіли й заповнювали мені голову, тепер згрупувалися й застигли на цій чорній цятці.
Toutes les choses confuses qui papillotaient et qui me remplissaient le cerveau sont maintenant groupées et arrêtées sur ce point noir.
Це випадок, що трапляється вперше, це щось нове; чоловік... Чоловік, великий митець, і... словом, усе, що ви знаєте...
C’est un cas qui se présente pour la première fois, c’est du nouveau; un homme... Un homme, un grand artiste, et... enfin tout ce que vous savez...
Приречений на смерть...
Condamné à mort...
Але ж це серйозно!
Mais c’est sérieux, ça !
І я щодня наперед думатиму, що він помре? Та це ж страхіття!
Et je vais penser d’avance, tous les jours, qu’il va mourir ? Mais c’est épouvantable !
я вже зіщулилася, втягнувши голову в плечі, і чекаю удару. Та й навіщо до нього ходити? Якщо він житиме, він мене не любитиме, і я не можу йти до нього з цією думкою. А якщо помре... Що ж, якби він хоч помер, відчуваючи до мене бодай щось! Та ні! Іти туди, по-дружньому бути присутньою при стражданнях цього бідолахи й бути для нього рівнею Діні чи тітці!
je suis déjà ramassée sur moi-même, la tête dans les épaules et j’attends le coup. Et puis pourquoi aller le voir ? S’il vit il ne m’aimera pas et je ne puis aller chez lui avec cette idée. Et s’il meurt... Eh bien si au moins il mourait en ayant quelque chose pour moi ! Mais non ! Aller là, assister en amie aux souffrances de ce pauvre homme et être pour lui l’égale de Dina ou de ma tante !
Ах! ні! Ах! ні! Навіщо, питаю я вас? Якби моя присутність давала якусь особливу втіху, але ж ні. Що вдієш, я не можу йти туди з такими думками. Я й сама добре не розумію чому, але це так.
Ah ! non ! Ah ! Non ! Pourquoi je vous le demande ? Si ma présence apportait une satisfaction particulière, mais ça n’est pas. Que voulez-vous, je ne puis pas y aller avec ces idées-là. Je ne comprends pas bien moi-même pourquoi mais c’est ainsi.
Думка, що я йому байдужа, завдає мені більше горя, ніж бачити, як він страждає. Словом, я більше не хочу ходити до нього.
Penser que je lui suis indifférente me fait plus de chagrin que de le voir souffrir. Enfin je ne veux plus aller chez lui.
Він нічого з цього не зрозуміє. Тобто я піду, але через силу.
Il n’y comprendrai rien. C’est-à-dire, j’irai, mais par force.
Так, по всьому, він мене більше не цікавить, а я для нього ніщо. Тож я тихо відступаю — з тією байдужістю людей, які зі страху наперед готуються до найбільших жахів.
Oui, c’est fini, il ne m’intéresse plus et je ne lui suis rien. Je me retire donc tranquillement et avec l’indifférence de ceux qui par peur se préparent d’avance aux plus grandes horreurs.
Хіба не так було все моє життя?
Ça n’a-t-il pas été ainsi toute ma vie ?
Коли надходить удар, я зустрічаю його твердо. Потім я його обмірковую, обурююся й розчулююся. Коли вже все скінчилося. А потім я цим тішуся.
Quand le coup vient je l’attends de pied ferme. Puis je le raisonne, je me révolte et je m’attendris. Quand tout est fini. Puis je m’en amuse.
Я не можу зліпити двох слів докупи і...
Je ne peux pas coller deux mots ensemble et...
Але не думайте, що я в розпачі. Я лише глибоко занурена в думки, я питаю себе: що ж це буде?
Mais ne croyez pas que je sois désolée. Je suis seulement profondément absorbée, je me demande ce que ça va être ?