❦
Вівторок, 19 серпня 1884
Mardi 19 août 1884
Я така розклеєна, що ледь маю силу вдягти полотняну сукню без корсета, щоб піти до Бастьєна.
Je suis tellement patraque que j’ai à peine la force de mettre une robe de toile sans corset, pour allez chez Bastien.
Мати зустрічає нас докорами. Три дні! Три дні не приходити! Та це ж жахливо. А щойно ми в його кімнаті, як Еміль вигукує: як це так, усьому кінець! Що, уже й приязні нема.
La mère nous reçoit par des reproches. Trois jours ! Trois jours sans venir ! Mais c’est horrible. Et sitôt dans sa chambre c’est Emile qui s’écrie: comment c’est donc fini ! Eh quoi plus d’amitié.
— То ви мене покидаєте, — каже тоді він сам. Ах! це негарно!
- Eh bien vous me lâchez-donc dit alors lui-même. Ah ! ce n’est pas bien !
Моє кокетство хотіло б, щоб я переказала тут усі ті любʼязні докори й запевнення, що ми ніколи, ніколи не можемо приходити надто часто.
Ma coquetterie voudrait que je répète ici tout ce qu’il nous dit d’aimables reproches et d’assurances que jamais, jamais nous ne pouvons venir trop souvent.
Та мені слід було б танцювати з радості! Еміль сказав, що він пожвавився лише з нашим приходом.
Mais je devrais danser de joie ! Emile a dit qu’il ne s’est animé qu’à notre arrivée.
Словом, аж зворушливо... Більше нема як вагатися, бо, друзі мої, він захотів мене побити!
Enfin c’est à un point touchant... Il n’y a plus moyen d’hésiter car mes amis il a voulu me battre !
Ви ж розумієте, що після рукоприкладства я вже не можу сумніватися в його коханні.
Vous comprenez qu’après des voies de faits je ne puis plus douter de son amour.
Коли тітка сказала йому, що це я заважаю їм навідуватися до нього щодня, я підійшла й стала навколішки перед ліжком:
Ma tante lui ayant dit que je leur empêchais d’aller le voir tous les jours je me suis approchée, à genoux devant le lit:
— Так, бо люди, яких любиш найдужче, зрештою набридають... Щодня.
— Oui, parce que les gens qu’on aime le plus finissent par ennuyer... Tous les jours.
Тоді він ухопив мене за підборіддя, — чуйте це, народи Франції, — і підняв руку зробив рух, наче хоче мене вдарити, поки я підставляла йому спину. Він не зволив ударити. Але ось мазій, що взяв мене за підборіддя. Сто чортів.
Alors il m’a saisi le menton, écoutez ça, peuples de France, et a levé la main fait le geste de me battre pendant que je lui présentais l’échine. Il n’a pas daigné frapper. Mais voilà un rapin qui m’a pris le menton. Sapristi.
Після цього жодної надії, друзі мої, я лише [дівчисько].
Après ça plus d’espoir mes amis, je ne suis qu’une [gamine].
А оскільки він наполягав, щоб ми приходили:
Et comme il insistait pour qu’on vienne:
— Щоб тебе обожнювали, треба, щоб тебе бажали, — кажу я.
— Pour se faire adorer il faut se faire désirer dis-je.
— О! та в добі двадцять чотири години; даючи мені одну годину, лишаєте двадцять три, упродовж яких вас бажають...
— Oh ! mais la journée a vingt-quatre heures en me donnant une heure il en reste vingt-trois pendant lesquelles on vous désire...
— Якщо аж так, — кажу я з комічним хвилюванням, — я переможена... Так, якщо вже так... Опір уже неможливий!
— Si c’est à ce point, dis-je [avec] une émotion comique, je suis vaincue... Oui, du moment qu’il en est ainsi... Plus de résistance possible !
Еміль, піп і його донька вечеряють із нами.
Emile dîne avec nous, le pope et sa fille.
Але що ви скажете про Жюля? Передусім — він бездоганний, у найзаповітніших моїх... Кращим, ласкавішим до нас я й уявити його не могла. А я — разом з усіма, одним гуртом.
Mais que dites-vous de Jules ? D’abord il est parfait, dans mes rêves les plus... Je ne pouvais le voir plus affectueux pour nous. Moi je suis avec les autres, en un bloc.
А пані Маккей?
Et Mme Mackay ?