Понеділок, 11 серпня 1884

Я вийшла о п'ятій ранку зробити начерк, але о шостій уже зібрався люд, і мені довелося поїхати геть розлюченою. Їх було двадцятеро навколо фіакра, хоч він і був закритий.
По обіді я знову об'їжджаю вулиці, ніщо вже не годиться!
Мама ходила до Бастьєна сама; він, кажуть, сказав їй, що, як одужає, присвятить чверть свого життя на те, щоб бути мені приємним. По-перше, я переконана, що мама це вигадує або прикрашає, а по-друге, якщо він таке й сказав, то дарма.
Є пані Маккей, а мені він доведе свою вдячність, допомігши здобути медаль.
Це гірко.
І ось слова, яких я прагнула, викликають у мене дуже гостру млість, велику ревність... Майже горе.
Він, можливо, думає, що ми хочемо дістати картину задарма. Тьху! який жах. Він нам її подарує. Але...
Пані Маккей чи якась інша.
Сьогодні він читав англійський роман; вона англійка чи американка, словом, говорить англійською, а він читає англійський роман. Це тому, що він думає про неї... І тоді все приязне, що можуть сказати його добра мати, він сам і Еміль, — усе це ніщо, усе мимо. Я вже десь розповідала вам про свою захланність у почуттях. Я навіть колись порівнювала Бастьєна з великими столицями, наближення до яких сповнювало мене тривогою, [Викреслено: неспокоєм], горем. Тож як хочете, щоб... коли ревнуєш до простих друзів, а я ревную, то як хочете... До речі, тут це теж друзі, але з чимось більшим.
Тепер, коли він вдячний, це дуже неприємно.
Я їду в Булонський ліс.
Вівторок, 12 серпня 1884
Словом, друзі мої, усе це означає, що я хвора. Я ледве совгаюся й борюся, але сьогодні вранці мені таки здалося, що я ось-ось капітулюю, тобто ляжу й більше нічого не робитиму. Аж тоді одразу повернулося трохи сил, і я знову поїхала шукати дещо для картини.
Моя слабкість і моя заклопотаність віддаляють мене від реального світу; ніколи я не осягала його з такою ясністю — ясністю понад те, на що зазвичай здатна. Усе це постає в подробицях і з гнітючою чіткістю.
Я, чужинка, невігласка й, зрештою, надто молода, чіпляюся до невдало скроєних фраз найбільших письменників і до дурних вигадок найзнаменитіших поетів. А газети — я не можу прочитати трьох рядків, не обурюючись. Не лише через те, що це куховарська французька, а й через думки... Немає в них нічого правдивого! Усе домовлене або оплачене!
Ні сумлінності, ні щирості!!! Ніде. А коли бачиш шанованих чоловіків, які, скоряючись партійному духові, кажуть брехні чи дурниці, в які самі не можуть вірити!! Це... аж нудить.
А він на цьому слові став,
Як раптом гамір залунав: То спритні моряки прибули В своїй пірозі, мов на торг.
А кит, охоплений переляком, Пророка кинув за бортом І геть подався, повен жаху, Чимдуж до іншого плеса. Отак скінчилася пригода; Тоді Йона, що був мастак, Її вписав у Святі Письма Й послав замітку в «Спорт».
Я склала цей чудовий куплет за вечерею при Сент-Амані, який у захваті.
Ми повернулися на вечерю, вийшовши від Бастьєна, який усе лежить, але обличчя спокійне, а очі ясні. У нього сірі очі, чарівна краса яких, природно, вислизає від простолюду.
Ви мене добре розумієте? Очі, що бачили «Жанну д'Арк». Ми говоримо про неї. Він скаржиться, що його недостатньо зрозуміли... а я кажу йому, що його зрозуміли всі, хто не тварюки, і що «Жанна д'Арк» — твір, про який думаєш речі, які неможливо сказати йому в обличчя. Ах! якби ж я добре чула!!
Зі мною він говорить інакше, ніж із мамою, Діною чи тіткою, говорить про речі [Слово закреслено] високі, а я... Бо буває, що я не чую!!
Це так жахливо, що я не можу нічого сказати.
Він говорить мені про мою картину, і я знову її собі уявляю, тільки ж оскільки він думає так само, як я, то радить робити те, що я й сама вже мала намір зробити, і це ніяково — він може подумати, що я геть-чисто йду за ним.
— Не повчайте мене надто, бо я можу вас послухатися, а я не хочу.
Я була в білому, у маленькому батистовому капорі на шнурочку. Але він мене не бачить.

Примітки

«Жанна д'Арк» (1879) Бастьєна-Лепажа — його найуславленіша картина, де юна селянка постає під час видіння у своєму саду. Нині зберігається в Національній галереї мистецтва у Вашингтоні.
Закінчення жартівливих куплетів Марі про Йону (початок див. у записі за 9 серпня). «Спорт» («Le Sport») — паризька газета.