Вівторок, 22 липня 1884

Божидар і мама ходили до Жюля, якому знову зле. Після тих двох днів за містом і алжирського сніданку. Так йому й треба.
Але він виявив до мене делікатну увагу: звісно, з Божидаром вони говорили про мене, і Божидар сказав йому, що, на його думку, я стомлена і що мені слід було б поїхати за місто.
— Я теж, — сказав Жюль, — хотів їй це сказати, але стримався, щоб вона не подумала, ніби це змова: усі радять їй село, і це дратує.
Якщо не буква, то дух. А втім, це мене не дивує — як може митець такого генія не мати всіх делікатних чеснот.
Сьогодні ввечері тут піп, його донька, Дюкро й Божидар. Ми вщент розбиваємо Мейссоньє на користь єдиного, справжнього, неповторного Бастьєна.