❦
Понеділок, 21 липня 1884
Я гуляла понад чотири години, шукаючи закуток, який візьму за тло для своєї картини. Це вулиця, навіть зовнішній бульвар, але ще треба вибрати...Je me suis promenée plus de quatre heures cherchant le coin que je prendrai pour fond dans mon tableau. C’est la rue, c’est même le boulevard extérieur mais il faut encore choisir...
Щасливий Мейссоньє, щасливий Кабанель, блаженний Буґро1.
Heureux Meissonnier, heureux Cabanel, bienheureux Bouguereau.
А ми, бовдури, катуємо собі мозок, силкуючись віддати крихту людяності! Подайте мені натурницю й плюшеву завісу або зорю на тлі хмар! Яка гидота.
Et nous les imbéciles nous nous torturons la cervelle pour tâcher de rendre une parcelle d’humanité ! A moi le modèle et le rideau de peluche ou l’aurore sur un fond de nuage ! Quelle horreur.
То ви скажете: гадаєш, людяність є тільки в простому народі? Я так не вважаю, і саме це, до речі, бовдури закидають талановитим людям. Простолюд чи королі — байдуже. Але зорі та джерела!!!
Alors direz-vous, tu crois que l’humanité ne se trouve que dans le peuple ? Je ne le crois pas et c’est du reste ce que les imbéciles reprochent aux gens de talent. Le peuple ou les rois, peu importe. Mais les aurores et les sources !!!
Тепер очевидно, що громадська лава на зовнішньому бульварі має куди більше характеру, ніж лава на Єлисейських Полях, де сідають хіба що консьєржі, груми, няньки та фертики.
Maintenant il est évident qu’un banc public sur le boulevard extérieur a bien autrement du caractère qu’un banc des Champs-Elysées ou il ne s’assied que des concierges, des grooms des nourrices et des gommeux.
Там уже немає ні вивчення, ні душі, ні драми. Манекени, хіба що в окремих випадках.
Là plus d’étude, plus d’âme, plus de drame. Des mannequins à moins de cas particuliers.
Але яка поема — декласований на краю тієї лави.
Mais quel poème que le déclassé au bord de ce banc.
Там людина справжня, там — Шекспір.
Là l’homme est vrai, là c’est du Shakespeare.
І ось мене охоплює шалена тривога перед цим відкритим скарбом — а раптом він вислизне від мене! А раптом мені забракне сил чи часу, а раптом...
Et me voilà prise d’inquiétude folle devant ce trésor découvert, si ça allait m’échapper ! Si j’allais ne pas avoir la force ou le temps, si...
Послухайте, якщо в мене немає таланту, то це небо насміхається з мене, бо воно завдає мені всіх тортур геніальних митців...
Ecoutez, si je n’ai pas de talent c’est que le ciel se moque de moi car il m’inflige toutes les tortures des artistes de génie...
На жаль.
Hélas.
Примітки
Ернест Мейссоньє, Александр Кабанель і Вільям Буґро — провідні живописці академічного істеблішменту. ↩