Неділя, 6 липня 1884

Я посилаю їм дві іграшки з Неї: святого Антонія та його порося з присвятами — для Жюля, а другу для Еміля. Розалі повертається в захваті, задоволеніша, ніж якби їй дали двадцять франків.
він збирається вийти — прогулятися Булонським лісом із матір'ю. Ця жінка бере участь у всіх моїх турботах і часто, поки я вдягаюся, висловлює міркування, які я саме тієї ж миті подумки висловлюю про себе. Еміль за містом, він працює там над пейзажем. Бідолашний хлопець тепер усе тягне на собі. Він повертається лише ввечері, по дев'ятій, бо іншого потяга звідти немає.
Жюліан щойно знову вчинив мені підлоту.
Я просила його піти зі мною й розпитати щодо борців. Він чудово знає, що цієї послуги я не можу попросити ні в кого, крім нього, і знає, що це таке — застрягнути, коли носиш у голові картину. Він змусив мене позувати цілий день. Брудна тварюка. Молодій жінці годі піти туди самій і говорити з тими людьми про позування тощо.
Негідник, та й годі, бандит; натура боягузлива й брудна. Він добре знає, що це остання неділя.
Я розраховувала поїхати в околиці Парижа, там вони є, просто неба напевно... Ах! бридка свиня! Хоч плач.

Примітки

Святого Антонія Великого (пустельника) традиційно зображають із поросям біля ніг — популярний сюжет для побожних фігурок.