❦
Неділя, 13 квітня 1884
Великдень.Dimanche 13 avril 1884 Pâques.
Я лишаюся вдома, щоб відповісти незнайомцеві.
Je reste à la maison pour répondre à l’inconnu.
Тобто це я незнайомка для нього.
C’est-à-dire que c’est moi qui suis une inconnue pour lui.
Він уже відповів мені тричі; не те щоб це був Бальзак, якого обожнюєш цілком, це навіть не Золя. І тепер я шкодую, що взялася не за Золя, а за його соратника, у якого є талант, і чималий, це навіть, мабуть, найталановитіший із молодих, але...
Il m’a déjà répondu trois fois, ce n’est pas que ce soit un Balzac qu’on adore complètement, ce n’est même pas Zola. Et maintenant je regrette de ne m’être pas attaquée à Zola mais à son lieutenant qui a du talent et beaucoup, c’est même parmi les jeunes celui qui en a le plus probablement mais...
Я прокинулася одного чудового ранку з бажанням, щоб гарні речі, які я вмію казати, оцінив знавець; я пошукала й вибрала його. Натураліст!1
Je me suis réveillée un beau matin avec le désir de faire apprécier les jolies choses que je sais dire par un connaisseur, j’ai cherché et j’ai choisi celui-là. Un naturaliste !
Листи долучено до цього зошита. Натураліст — це було б дуже добре, але я боюся, що його мені буде замало... У всіх його книжках немає нічого цілком делікатного, що викликало б бажання йому написати чи вигукнути: «нарешті, ось мій тип». Висловлююся, як умію.
Les lettres sont jointes à ce cahier. Un naturaliste, ce serait très bien, mais c’est que je crains qu’il soit insuffisant pour moi... Dans tous ses livres il n’y a rien de complètement délicat et qui donne envie de lui écrire ou de s’écrier: « à la bonne heure voilà mon type. » je m’exprime comme je peux.
Вкладка · note de Mme Bashkirtseff mère à la fin du cahier
Цей зошит, багато сторінок якого — лише марення хворої. Гарячка завдавала їй надто багато страждань, а уява робила її нещасною. Що було й лишається нещастям, то це те, що вона була хвора, що я її втратила, бо я її обожнюю й обожнюватиму завжди, вона була добра, дуже добра, і я зважуюся сказати з переконанням, що вона любила свою родину.
Ce cahier dont beaucoup de pages n’est qu’un délire d’une malade. La fièvre la faisait trop souffrir et l’imagination la rendait malheureuse. Ce qui est et était malheureux c’est qu’elle était malade, que je l’ai perdue, car je l’adore et je l’adorerais toujours, elle était bonne, très bonne et j’ose le dire avec conviction qu’elle aimait sa famille.
Пані Башкирцева, мати.
M. Bashkirtseff mère.
Примітки
Анонімним кореспондентом був Гі де Мопассан (1850–1893), тоді на вершині слави після виходу «Пампушки» (1880) й «Життя» (1883). Марі почала листування під псевдонімом; обмін листами зберігся й відомий науковцям. ↩