❦
Пʼятниця, 4 квітня 1884
Уже три дні я не спускаюся вниз і не бачу родини. Я читаю й отупіла. Я велю Розалі казати, що не їм і харкаю кровʼю. Якщо це й не буквально правда, то майже правда.Vendredi 4 avril 1884 Depuis trois jours je ne descends pas et ne vois pas ma famille. Je lis et suis abrutie. Je fais dire par Rosalie que je ne mange pas et que je crache du sang. Si ce n’est pas vrai à la lettre, c’est presque vrai.
Тітка каже, що ось-ось поїде, побачимо.
Ma tante dit qu’elle est sur le point de partir, nous verrons.
Його виставка, безперечно, блискуча, але це майже все давні речі; є 1. торішній портрет пані Друе, 2. ще один портрет 1882 року, 3. пейзаж із двома пралями і яблунею в цвіту, теж 1882 року, 4. його конкурсна робота на Римську премію (він дістав лише другу премію) 1875 року1. («Волхви й ангел»). А ще з минулого літа є ескіз, зроблений у Конкарно, це вже пʼять. Ставок у Дамвіллер — 6. «Жнива», або «Косар», видно лише маленького Косаря зі спини. Старий жебрак, що несе хмиз у лісі. Це вже 8. Ставок у Дамвіллер, «Косар» і жебрак — у повному сонці, і коли мені покажуть багато пейзажистів такого рівня, я дуже здивуюся. Бо великий митець не може мати спеціальності.
Son exposition est brillante sans doute mais ce sont presque tout des choses anciennes; il y a 1. le portrait de Mme Drouet de l’année dernière, 2. Un autre portrait de 1882. 3. Un paysage avec deux blanchisseuses et un pommier en fleurs de 1882 aussi, 4. son concours de Prix de Rome (il n’a eu que le second prix) de 1875. (Les rois mages et l’ange). Et alors de l’été dernier il y a une esquisse faite à Concarneau, ça fait cinq. La mare de Damvillers 6. Les blés ou le Faucheur, on ne voit qu’un petit Faucheur de dos. Un vieux gueux portant du bois dans une forêt. Ça fait 8. La mare de Damvillers, le Faucheur et le gueux sont en plein soleil et lorsqu’on m’aura montré beaucoup de paysagistes de cette valeur, je serai bien étonnée. C’est qu’un grand artiste ne peut pas avoir de spécialité.
Коли Бастьєн-Лепаж захоче зробити Сікстинську капелу, він її зробить, тоді як академіки, декоратори, найславетніші портретисти її не зроблять. Буланже, Бодрі, Бугро, Каролюс, Кабанель — кожен із цих добродіїв має свій жанр.
Lorsque Bastien-Lepage voudra faire une chapelle Sixtine il la fera, tandis que les académiciens, les décorateurs, les portraitistes les plus célèbres ne la feront pas. Boulanger, Baudry, Bouguereau, Carolus, Cabanel, chacun de ces messieurs a un genre.
Але ж і Мікеланджело мав свій жанр? Мікеланджело був скульптором і узявся малювати лише на замовлення й уже в літах. Та є певні маленькі рисунки Мікеланджело, які доводять, що якби він захотів зробити дуже точний портрет, він би його зробив. Мікеланджело...
Mais Michel-Ange aussi avait un genre ? Michel-Ange était sculpteur et n’a fait de peinture que par ordre et étant déjà âgé. Mais Il y a certains petits dessins de Michel-Ange qui prouvent que s’il avait voulu faire un portrait très serré, il l’aurait fait. Michel-Ange...
Отож серйозно я гадаю, що Бастьєн-Лепаж... Але я знаю, що бачила в нього «Андромеду», яка, хоч і маленька, є таким етюдом ню, якого ніхто не зробить: точність, характер, схожість, шляхетність форми, елегантність руху, тонкість тону — усе там було. І виконано вишукано й широко водночас, словом... як сама природа плоті й шкіри. Коли він захотів зробити ефект сутінок, він зробив «Вечір у селі» — чистий шедевр. Ця поетична нота в дусі Мілле була, можливо, перевершена... Я кажу «в дусі Мілле», щоб було зрозуміло; бо Бастьєн — це він сам, і якщо Мілле малював вечори й місяці, то їх, слава Богу, ще лишається й для інших. «Вечір у селі» справляє магічне враження.
Alors sérieusement je crois que Bastien-Lepage... Mais je sais que j’ai vu chez lui une Andromède qui est quoique petite une étude de nu comme personne ne peut en faire: précision, caractère, ressemblance, noblesse de forme, élégance du mouvement, finesse de ton, tout y était. Et d’une exécution précieuse et large en même temps enfin... comme la nature enfin de la chair et de la peau. Lorsqu’il a voulu faire un effet de crépuscule il a fait Le soir au village qui est un chef d’œuvre pur. Cette note poétique à la Millet était dépassée peut-être... Je dis à la Millet pour faire comprendre; car Bastien est lui-même et si Millet a peint des soirs et des lunes il en reste encore pour d’autres Dieu merci. Le soir au village est d’un effet magique.
Як же я його не купила!
Comment ne l’ai-je pas acheté !!
Він показав також види Лондона, з Темзою, де буквально видно, як тече вода, ця важка, густа вода, що тече, мовби крутячись. Зрештою, його маленькі портрети прекрасніші чи такі ж прекрасні, як усі маленькі портрети давніх майстрів.
Il a donné aussi des vues de Londres, avec la Tamise où l’on voit positivement couler l’eau, cette eau lourde, épaisse qui coule en tournant pour ainsi dire. Enfin ses petits portraits sont plus beaux ou aussi beaux que tous les petits portraits des maîtres anciens.
Сучасники поряд із ним — кухарі. А портрет його матері в натуральну величину такого виконання, якого немовби й немає, бо це сама природа, що зблизька, що здалеку. Зрештою, «Жанна дʼАрк» — натхнення генія. Йому тридцять пʼять років. Рафаель помер у тридцять сім, зробивши більше. Та Рафаеля вже з дванадцяти років колихали на колінах герцогині й кардинали, які влаштували його на навчання до (тоді) великого Перуджино, і Рафаель у пʼятнадцять років робив копії свого вчителя так, що годі відрізнити, і з пʼятнадцяти років був проголошений великим митцем.
Les modernes à côté de lui sont des cuisiniers. Et le portrait grandeur nature de sa mère est d’une exécution qui n’en est pas car c’est la nature même de loin comme de près. Enfin Jeanne d’Arc est une inspiration de génie. Il a trente-cinq ans. Raphaël est mort à trente-sept ayant fait d’avantage. Mais Raphaël a été dès l’âge de douze ans bercé sur les genoux des duchesses et des cardinaux qui l’ont fait travailler chez le grand (alors) Pérugin et Raphaël âgé de quinze faisait des copies de son maître à s’y tromper et des quinze ans était sacré grand artiste.
Далі, його великі полотна які нас вражають часом, який вони відтворюють, так само як і своїми якостями; у цих полотнах основну роботу робили учні, а в кількох його картинах від Рафаеля в ті ранні часи лише картони.
Ensuite ses grandes toiles qui nous étonnent par le temps qu’elles représentent aussi bien que par leurs qualités, dans ces toiles le gros ouvrage était fait par des élèves, et dans plusieurs de ses tableaux il n’y a de Raphaël que les cartons dans ces premiers temps.
А Бастьєн, щоб прожити в Парижі, сортував листи на пошті з третьої до сьомої ранку.
Et Bastien pour subsister à Paris faisait le triage des lettres à la poste de trois à sept heures du matin.
Він виставився вперше 1869 року, здається. Зрештою, у нього не було ні герцогинь, ні кардиналів, ні Перуджино, але вже в селі він здобував усі премії за рисунок.
Il a exposé en 1869 pour la première fois je crois. Enfin il n’a eu ni duchesse, ni cardinaux, ni Pérugin mais déjà au village il avait tous les prix pour le dessin.
Я гадаю, він приїхав до Парижа лише в пʼятнадцять чи шістнадцять років.
Je crois c’est à quinze ou seize ans seulement qu’il vint à Paris.
Це навіть краще за мене: я, живучи весь час у середовищі в, беручи кілька уроків у дитинстві, як усі діти, потім десь пʼятнадцять уроків по годині кожен упродовж трьох-чотирьох років. А потім, нарешті, усе в тому ж ідіотському середовищі, я починаю в листопаді 1877 року. Це дає мені шість років і кілька місяців, але були подорожі й тяжка хвороба. Зрештою... і де я тепер? Чи дійшла я до Бастьєнового 1874 року?
C’est encore mieux que moi, moi vivant toujours dans un milieu en prenant quelques leçons dans mon enfance comme tous les enfants puis une quinzaine de leçons de une heure chacune dans l’espace de trois ou quatre ans. Puis enfin toujours ce milieu idiot je commence en novembre 1877. Ça me fait six ans et quelques mois mais il y a des voyages et une grave maladie. Enfin... et où en suis-je. En suis-je au 1874 de Bastien ?
Це питання — безумство.
Cette question est une insanité.
Ось слова Жюліана, які мене захоплюють. Якби я сказала перед людьми й навіть перед митцями те, що пишу про Бастьєна, сказали б, що я геть божевільна.
Voici un mot de Julian qui me ravit. Si je disais devant du monde et même devant des artistes ce que j’écris de Bastien on dirait que je suis tout à fait folle.
Одні з переконання, інші з принципу й щоб не визнавати... вищості молодого.
Les uns avec conviction, les autres par principe et pour ne pas admettre... la supériorité d’un jeune.
Примітки
Бастьєн-Лепаж двічі змагався за Римську премію; на другій спробі 1875 року здобув другу премію — неабияку честь. Сюжетом було «Благовіщення пастухам» (не волхвам), хоча Марі, можливо, пригадує сюжет приблизно. ↩