❦
Середа, 2 квітня 1884
Я ходила до Петі (Виставка на вулиці де Сез)1, пробула там годину перед незрівнянними полотнами Бастьєна. Казен теж добрий, але!Mercredi 2 avril 1884 J’ai été chez Petit (Exposition) de la rue de Sèze) j’y suis restée une heure devant les incomparables toiles de Bastien. Cazin est bien aussi mais !
Потім я йду до Тоні й із дуже веселим виглядом, удаючи цікаву: ну ж бо, пане, як же все пройшло в журі? Та дуже добре, коли пройшла ваша картина, сказали — не один-два з них, а ціла група: «о, оце добре, № 2!»
Après je vais chez Tony et d’un air très gai, en curieuse, voyons Monsieur comme cela s’est-il passé au jury ? Mais très bien, lorsque votre tableau a passé ils ont dit, ni un ni deux d’entre eux mais tout un groupe; « tiens c’est bon ça, un n° 2 » !
— О! Пане, чи можливо?
— Oh ! Monsieur est-ce possible ?
— Та так, повірте, я кажу це не для того, щоб зробити вам приємне, це так і є, отож проголосували, і якби того дня голова не був бовдуром і телепнем, ви мали б № 2. Вашу картину визнали доброю, прийняли її прихильно, але голова повів справу по-бовдурськи...
— Mais oui, croyez bien que je ne vous le dis pas pour vous faire plaisir, c’est ainsi, alors on a voté et si ce jour-là le président n’avait pas été une brute et un ahuri vous aviez le n° 2. Votre tableau a été trouvé bon, on l’a accueilli avec sympathie, mais le président a conduit les choses en brute...
— А в мене № 3?
— Et j’ai n° 3 ?
— Так, але це через таке собі лихо, через невезіння, і тільки. Ви мали дістати 2.
— Oui, mais c’est dû à une sorte de malheur, de la guigne, uniquement. Vous deviez avoir 2.
— Але що ж закидають картині?
— Mais que lui reproche-t-on au tableau ?
— Нічого.
— Rien.
— Як це нічого? То вона не погана?
— Comment rien ? Il n’est donc pas mauvais ?
— Вона добра.
— Il est bon.
— То що ж тоді?
— Mais alors ?
— Тоді це лихо, та й годі, і якби ви знайшли члена журі, який попросив би повісити її на карнизі, вона там буде, бо вона добра.
— Alors c’est un malheur et voilà tout, et si vous trouviez un membre du jury pour demander qu’on le mette sur la cimaise il y sera, car il est bon.
— А ви?
— Mais vous ?
— Я член бюро, на яке спеціально покладено стежити за дотриманням порядку номерів, але хай хтось із нас попросить, і, повірте, я нічого не казатиму проти.
— Moi, je suis membre du bureau chargé spécialement de faire respecter l’ordre des numéros, mais qu’un de nous le demande et croyez-bien que je ne dirai rien contre.
Аякже, старий паскуднику.
Je te crois vieux sale.
О! та це мене від нього не дивує. Зрештою... А потім близько четвертої — у Родольфа, який трохи сміється з порад Тоні й каже, що я можу бути майже спокійна і що він дуже здивується, якщо я не буду на карнизі, і що... зрештою, Тоні сказав мені, що по совісті я заслуговую на 2 і що морально я його маю. Морально!!
Oh ! mais ça ne m’étonne pas de lui. Enfin... Et puis vers quatre heures chez Rodolphe qui rit un peu des conseils de Tony et qui dit que je puis être presque tranquille et qu’il sera très étonné si je ne suis pas sur la cimaise et que... du reste Tony m’a dit qu’en son âme et conscience je mérite 2 et que je l’ai moralement. Moralement !!!
І що, зрештою, це було б лише справедливо...
Et que du reste ce ne serait que juste...
Що мене вражає, то це ці кляті Канробери, які вважають це природним і які, відколи в мене № 3, цінують мої здібності втричі менше. Загалом, вони, певно, тримають на мене образу за картину, яку я зробила для Клер. Буде мені наука за мої боягузтва.
Ce que j’admire ce sont ces sacrés Canrobert qui trouvent ça naturel et qui depuis le n° 3 estiment trois fois moins mes capacités. En somme ils doivent m’en vouloir du tableau que j’ai fait pour Claire. Ça m’apprendra à commettre des lâchetés.
Ці ідіоти вважають, що цей 3 заслужений, бо вони геть нічого в цьому не тямлять і гадають, ніби заступилися за мене! Боже милий. Зі своїми Буланже й Лефевром? Та ці двоє в майстерні, і через Жюліана вони були за мене відтоді, як я виставляюся.
Ces idiots croient que ce 3 est mérité car ils ne s’y connaissent nullement et croient m’avoir protégée ! Bonté du ciel. Avec leur Boulanger et Lefèbvre ? Mais ces deux sont à l’atelier et je les avais par Julian, depuis que j’expose.
Буде мені наука.
Ça m’apprendra.
І щоб я ще йшла клопотати. Ах! Ні! Просити як ласки те, що мені належить! Це вже занадто.
Et que j’aille encore solliciter. Ah ! Non ! Demander comme une faveur ce qui m’est dû ! C’est trop.
Ах! кляті нікчеми, тепер, коли я зробила їм картину, вони мене кидають. Бо ні пані де Люїн, ні маркіза дʼЕрве ніколи не надсилали нічого такого доброго. А до того ж не знають, хто я така, і думають, що це вона її зробила, бо мене вважають за таку, як інші світські панянки. Маршальша змусила Клер скласти іспити в ратуші, вона змусила її малювати, прищеплює їй серйозну літературу й ставить її в позу дівчини вищого ґатунку. Я допомогла цій позі, а тепер. Буде мені наука.
Ah ! les sacrés misérables, maintenant que je leur ai fait un tableau, ça me lâche. Car ni Mme de Luynes, ni la marquise d’Hervey n’ont jamais envoyé rien d’aussi bon. Et en plus on ne sait pas qui je suis et on croit que c’est elle qui l’a fait, car on me croit comme les autres demoiselles du monde. La maréchale a fait passer ses examens à Claire à l’hôtel de Ville, elle l’a fait peindre, lui inculque de la littérature forte et la pose en fille supérieure. J’ai aidé à cette pose et maintenant. Ça m’apprendra.
Примітки
Галерея Жоржа Петі (вулиця де Сез) — одна з найпрестижніших приватних галерей Парижа, що влаштовувала великі виставки Бастьєна-Лепажа, Моне, Ренуара та інших провідних митців доби. ↩