❦
Пʼятниця, 29 лютого 1884
А я ж таки справді худну! Хай йому грець1. Але я зачесалася, як Маккей на пастелі, що зробив із неї Жюль.Vendredi 29 février 1884 C’est que je maigris vraiment ! Nom d’un chien. Mais je me suis coiffée comme la Mackay sur le pastel qu’en a fait Jules.
Він поїде до Алжиру з матірʼю. Це зворушливо. На верблюді... Бо я гадаю, що Маккей його кинула.
Il ira en Algérie avec sa mère. C’est touchant. Sur un chameau... Car je le crois lâché par la Mackay.
Та зрештою... я занотовую свої враження, не більше.
Mais enfin... je note mes impressions rien de plus.
Що ж поробиш, я не можу прожити й тижня, не маючи, про кого думати, і коли подеколи, на дуже короткі миті, я уявляю себе закоханою, це радість.
Que voulez-vous, je ne puis pas rester huit jours sans avoir à qui penser et quand par moments, des moments très courts, je m’imagine être amoureuse, c’est de la joie.
Ах! Якби ж я подобалася йому так само, як архітекторові! Цей достойний будівничий домів, можливо, і не закоханий у мене, але якби я схотіла... Зрештою, мені б цього вистачило... Цього було б досить, щоб жінка, давши якесь заохочення, зробила з нього щось чудове... Та що ж ви, моя люба дитино, робите в живописі? Ну, ница юрбо, що ідолопоклонствуєш перед моїм стилем, я малюю Діну, тільки боюся щось сказати... Зрештою, це величезні емоції; невже, коли ти вже досягла свого, ти й далі такий самий нещасний і такий самий зворушений перед природою? Наївна велика мисткине, ти хочеш, щоб тобі сказали, що без цих мук ти лише ремісник... Гаразд.
Ah ! si seulement je lui plaisais autant qu’à l’architecte ! Ce digne constructeur de maisons n’est peut-être pas amoureux de moi mais si je voulais... Enfin ça me suffirait... Il y aurait assez pour que la femme donnant quelque encouragement on en fit quelque chose de magnifique... Mais ma belle enfant que faites-vous en peinture ? Mais vile multitude idolâtre de mon style, je peins Dina, seulement comme je crains de rien dire... Enfin ce sont des émotions énormes, est-ce que, quand on est arrivé on est toujours aussi malheureux et aussi ému devant la nature ? Naïve grande artiste, tu veux te faire dire que sans ces tourments on n’est qu’un artisan... Bon.
Зрештою, Боже мій, можливо, що я помиляюся, і зрештою... Маєш такий дурний і смішний вигляд, коли отак помиляєшся, і що менше важить особа, то ідіотичніший у тебе вигляд; ну гаразд, але все ж мені здається, я помітила, що архітектор був у мене закоханий — особливо якийсь час тому. Ну хіба ж це не абсурдна, марна й жорстока річ, і чи не краще було б, якби це був його брат. Я б одразу вийшла за Сент-Амана. Ні, далебі! Тоді як, якщо це правда, що цей бідолашний хлопець мене вподобав, це, певно, дуже його гнітить.
Enfin mon Dieu, il est possible que je me trompe et enfin... On a l’air si bête et si ridicule lorsqu’on se trompe aussi et moins le personnage a d’importance plus on a l’air idiot, enfin bien, mais pourtant je crois m’être aperçue qu’il y a quelque temps surtout l’architecte a été amoureux de moi. Eh bien n’est-ce pas une chose absurde, inutile et cruelle et n’aurait-il pas mieux valu que ce fut son frère. J’épouserais tout de suite Saint-Amand. Non vrai ! Tandis que si c’est vrai que ce pauvre garçon me trouve bien ça doit l’embêter beaucoup.
Мама й тітка приймають його надзвичайно привітно, бо гадають, що він цінує мене по заслузі.
Maman et ma tante lui font un accueil charmant car elles croient qu’il m’apprécie à ma juste valeur.
Досить сказати їм, що хтось вважає мене чарівною, аби вони обожнювали того когось.
Il suffit qu’on leur dise qu’un tel me trouve charmante pour qu’elles adorent un tel.
А я хотіла б побачити пані Картрайт... Прикро, що вона так мало пристойна... І Маккей... Дивно, я ніколи не була ревнива, окрім як до Одіффре колись, та й то ті гучні слова, які я вживала, бралися з романів...
Moi je voudrais voir Mme Cartwright... C’est assommant qu’elle soit si peu comme il faut... Et Mackay... C’est drôle je n’ai jamais été jalouse excepté pour Audiffret dans le temps et encore les grands mots que j’employai, ça venait des romans...
Навпаки, я відчуваю симпатію до дами мого предмета захвату... Ну ж бо, коли ж я нарешті закохаюся?
Au contraire j’ai de la sympathie pour la dame de mon objet... Voyons, quand donc serai-je amoureuse ?
А якби я поїхала до Алжиру!
Si j’allais en Algérie !
Примітки
«Nom dʼun chien» (буквально: імʼя собаки) — легка евфемістична лайка, що помʼякшує «nom de Dieu». ↩