❦
Середа, 27 лютого 1884
Я проводжу день до й після візиту цих дам у зітханнях і сльозах. Ще один день згорів.Mercredi 27 février 1884 Je passe la journée avant et après la visite de ces dames à soupirer et à pleurer. Encore une de flambée.
А Діна у своєму плазуванні перед маршальшею вигукує, що це вона, маршальша, подала мені ідею картини з вуличними хлопчаками.
Et Dina qui dans son aplatissement devant la maréchale s’écrie que c’est elle, la maréchale, qui m’a donné l’idée du tableau des gamins.
Зізнаюся, що я завмерла...
J’avoue que je suis restée saisie...
Зрештою, ці люди зведуть мене в могилу, ось уже три місяці, як я нічого не роблю, ця Клер — кара небесна, я думаю, що вона прийде післязавтра, і, не знаючи, як її спекатися, я ллю сльози. Що ж мені сказати, аби вона дала мені спокій? Я прийняла її як подругу, вона має вільний доступ, звичайні приводи...
Enfin ces gens me feront mourir, voilà trois mois que je ne fais rien, cette Claire est une punition du ciel, je pense qu’elle viendra après-demain et ne sachant comment la congédier je verse des larmes. Que voulez-vous que je dise pour qu’elle me fiche la paix. Je l’ai acceptée comme amie, elle a ses grandes entrées, les prétextes ordinaires...
За таких обставин зичиш людям смерті, аби лиш вони дали тобі спокій...
Dans ces conjectures on désirerait la mort des gens pour qu’ils vous laissent tranquilles...
Ах! От лихо. Я справді від цього хвора, болить голова, як у Рюї Блаза1, і спина, і ноги.
Ah ! misère. J’en suis vraiment malade, mal dans la tête comme Ruy Bias et dans le dos et les jambes.
Ця дівчина тут крутиться, балакає, смішить Діну.
Cette fille est là à tournailler, à causer, à faire rire Dina.
О! тікати, тікати, тікати!
Oh ! fuir, fuir, fuir !
Та яка ж їй утіха сидіти три-чотири години зі мною!
Mais quel plaisir peut-elle bien trouver à rester trois heures et quatre heures, avec moi !!
Змилуйся, Боже!
Miséricorde !
Що робити!
Que faire !
Примітки
«Рюї Блаз» (1838) — пʼєса Віктора Гюго, у якій лакей кохає королеву Іспанії. ↩