Маршалова приводить пана Попелена; Попелен дуже багатий, він із талантом робить перегородчасту емаль, хоч і аматор. Його син здобув Римську премію1. Батько (той, що прийшов) — офіційний коханець, чи то морганатичний чоловік, принцеси Матильди.
Картину Клер уже вставлено в раму, Попелен вважає її дуже доброю, окрім жмутка стокроток... Єдиного, що мала зробила сама.
Прикро це? Та я не можу писати з люті й роздратування. Після незліченних трудів і намацувань я нарешті домоглася вимріяної пози для портрета Діни. Це дуже гарно робити, і мені лишається тільки малювати. Але ця стара й жахлива Вільв'єль ніяк не виборсається зі своєї картини, і єдиний спосіб працювати спокійно — це зробити їй цю річ?
Ще один завтрашній день змарновано, лишилося тільки двадцять три дні. Митці зрозуміють мій розпач.
Примітки
Римська премія — найпрестижніша французька мистецька премія, що давала переможцеві змогу кілька років навчатися на віллі Медічі в Римі.↩