❦
Пʼятниця, 25 січня 1884
Ми щойно повернулися з майстерні Бастьєна, де дивилися три полотна архітектора, так собі, і боюся, що не зуміла приховати своїх почуттів. І полотна справжнього, нові й давні...Vendredi 25 janvier 1884 Nous revenons de chez l’atelier Bastien voir trois toiles de l’architecte, pas fameuses, et je crains n’avoir pas dissimulé mes sentiments. Et des toiles du vrai, des neuves et d’anciennes...
Сьогодні вранці я дивлюся на це... холодним оком.
Ce matin je vois ça d’un œil... froid.
Суть речей...
Le fond des choses...
Що я розумію під суттю речей чи людей?? Та просто те, що воно є, і до того ж я не вмію пояснити, словом... Бачити безглуздя, ескізи, намацування такого митця, як Бастьєн; уявляти собі людський, слабкий, уразливий бік. Невідомо чому й з якого приводу. Те, що навіть Маккей1 його... кидає, сповнює мене тихою втіхою, а до того ж порпатися по закутках його майстерні й бачити слабкий живопис! О! Оце вже маячня!
Qu’est-ce que j’entends par fond des choses ou des gens ?? Mais ce que c’est, tout simplement et puis je ne sais pas m’expliquer, c’est enfin... Voir des contresens, des esquisses, des tâtonnements d’un artiste comme Bastien; le côté humain, faible, vulnérable, se figurer. On ne sait pourquoi et à quel propos. Que même la Makay le... lâche, ça me met dans des gaietés douces et puis fouiller dans les coins de son atelier et voir des peintures faibles ! Oh ! ça c’est du délire !
Уже не поважати його цілком. А брат каже, що він нічого не робить, що він хворий, і ось він зовсім мило хоче прочитати нам його листа: «Мій любий товстуне, ось мене знову прихопило, нестравність...»
Ne plus le respecter complètement. Et son frère dit qu’il ne fait rien, qu’il est malade, et voilà que tout à fait gentiment il veut nous lire sa lettre: « Mon cher gros, me voilà repincé, avec une indigestion... »
Тут мій сміх і сарказми перебивають і ображають достойного архітектора... Та ще й нестравність! Навіть братові! Це ж речі, про які не говорять...
Ici mes rires et mes sarcasmes interrompent et offensent le digne architecte... Mais aussi Indigestion ! Même à un frère ! C’est des choses qu’on ne dit pas...
Тож він уже не хоче читати нам листа, бо я сприймаю це погано, а позаяк він пише, що нудьгує, що сумує, чи що там іще. Виявляється, немає нічого незвичайного в тому, щоб говорити про нестравність...
De sorte qu’il ne veut plus nous lire la lettre parce que je prends ça mal et que comme il écrit qu’il s’ennuie, qu’il est triste ou je ne sais quoi. Il paraît qu’il n’y a rien d’extraordinaire à parler d’indigestion...
А я вважаю це огидним і зайвим, можна сказати, що ти нездужаєш, і досить...
Moi je trouve ça dégoûtant et inutile, on peut dire qu’on est souffrant ça suffit...
Недуги, у яких можна зізнатися, — це нежить, мігрень, розтягнення, ревматизм... навіть гарячка, але нестравність, зубний біль, оці... та... те... Тьху.
Les maladies avouables sont un rhume, une migraine, une entorse, des rhumatismes... même la fièvre, mais les indigestions, les maux de dent, les... la... le... Fi.
Отож я бачила портрет дідуся (1874) і портрети мами й тата. У них жахливі обличчя... Мати вицвіло-білява, ніс кирпатий, худа, очі різні, рот скривлений...
J’ai donc vu le portrait du grand-père (1874) et les portraits de maman et de papa. Ils ont des têtes affreuses... La mère est blondasse, le nez retroussé, maigre, les yeux dépareillés, la bouche de travers...
Я б воліла добру стару селянку... але це... це не гарно...
J’aurais mieux aimé une bonne vieille paysanne... mais ça... ce n’est pas joli...
Ви, можливо, гадаєте, що ці звичайні, вульгарні й негарні батьки справляють на мене неприємне враження... Анітрохи, мені байдуже. Та я не знаю! І до того ж, загалом... А втім...
Vous croyez peut-être que ces parents ordinaires et vulgaires et laids m’impresionnent désagréablement... Du tout, je m’en moque. Mais je ne sais pas ! Et puis en somme... Du reste...
Мені здається, цей бідолашка в занепаді... Так і є, брат каже. І тоді уявляєш собі, що варто лише простягнути руку, щоб ним заволодіти, — і тоді майже вже й не хочеться. Тобто... Ні, правда в тому, що я завжди відчувала й дедалі більше відчуваю владну потребу писати, я вигадую історії, занотовую реальні й уявні факти.
Il me semble que ce pauvre petit est dans le marasme... Il l’est, le frère le dit. Et alors on se figure qu’on n’a qu’à étendre la main pour s’en emparer et alors on n’en a presque plus envie. C’est-à-dire... Non la vérité c’est que j’ai toujours éprouvé et que j’éprouve de plus en plus l’impérieux besoin d’écrire, j’invente des histoires, je note des faits réels et imaginaires.
Дюма каже, що головна якість жінки — це інтуїція... Що ж, інтуїтивно я розумію, бачу, знаю надзвичайні речі, але коли йдеться про те, щоб розібратися посеред власного зібрання записів... Бо є грубий зошит, повний нотаток...
Dumas dit que la qualité maîtresse de la femme c’est l’intuition... Eh bien par intuition je comprends, je vois, je sais des choses extraordinaires, mais lorsqu’il s’agit de me retrouver au milieu de mon dossier... Car il y a un gros cahier plein de notes...
Неприємне враження... Майже всі його полотна тут, він небагато продає, і якби я раптом уявила собі, що він, можливо, розраховує нам щось продати... Я завжди роблю ниці припущення... Це справді ницо й огидно...
Une impression désagréable... Presque toutes ses toiles sont là, il ne vend pas beaucoup, et si j’allais m’imaginer qu’il croit peut-être nous vendre quelque chose... Je fais toujours des suppositions ignobles... C’est vraiment ignoble et dégoûtant...
А проте це було б природно. Ах! Який жах.
Et pourtant ce serait naturel. Ah ! quelle horreur.
Суть речей... Так, суть речей... гірка.
Le fond des choses... Oui, le fond des choses... est amer.
Ці славні люди, такі негарні... дідусь і батько померли, лишилася мати, і вона найнегарніша, але їй шістдесят років... це надто молодий вік, щоб умирати.
Ces braves gens si laids... le grand-père et le père sont morts, la mère reste et c’est la plus laide mais elle a soixante ans... c’est trop jeune pour mourir.
Їй не треба вмирати, бідолашній жінці, але яке бридке, лихе обличчя... і скривлене... Вона схожа, чи радше Жюль схожий на неї, хоча й має чарівне й дуже добре обличчя.
Elle n’a pas besoin de mourir la pauvre femme mais quelle vilaine figure méchante... et de travers... Elle ressemble ou plutôt Jules lui ressembe, tout en ayant une charmante et très bonne figure.
А мама, і Діна, і тітка... Ці дами вважають, що я ось і вилікувалася, припускаючи, що я була трохи хвора на симпатію до Жюля, бідолашки. Зрештою, гірше за простих селян... Я це знала, але не бачила їх.
Et maman, et Dina et ma tante... Ces dames pensent que me voilà guérie en admettant que j’ai été un peu malade de sympathie pour Jules, pauvre petit. Enfin, pis que de simples paysans... Je le savais, mais je ne les avais pas vus.
А вас, панночко, це чіпає? Ні так, ні сяк; проте через інших мені було б байдуже, якби він став великою людиною, якимось Ґамбеттою! Можна було б і куховарити з його матірʼю, але простий чоловік великого таланту... «Коли перейдено певну межу, то меж уже немає».
Et ça vous fait quelque chose jeune fille ? Mais ni oui, ni non, pourtant à cause des autres, ça ne me ferait rien s’il était passé grand homme, un Gambetta ! On ferait la cuisine avec sa mère, mais un simple homme de grand talent... « Une certaine borne franchie, il n’est plus de limites. »
Це по-дурному, але це правда: межу не перейдено... Зрештою, усе це в моєму спекулятивному світі, в моїй уяві, звісно... Словом, у політиці ти приборкувач народів, але геніальний митець не навʼязується достатньо, не настільки, щоб... Зрештою, його можна обожнювати, але не можна про це казати.
C’est idiot mais c’est vrai, la borne n’est pas franchie... Enfin tout ça dans mon monde spéculatif, dans mon imagination bien entendu... Enfin en politique on est un dompteur de peuples, mais un artiste de génie ne s’impose pas assez, pas assez pour... Enfin on peut l’adorer mais on ne peut pas le dire.
Яка ж я банальна... але я суджу з погляду інших...
Je suis bien plate... mais je juge au point de vue des autres...
Чорт забирай, якби ми були в пустелі... Але.
Parbleu si nous étions dans un désert... Mais.
Ах! Яка ж я простачка — йому ж зовсім байдуже, що я про це думаю.
Ah ! je suis bien bonne, il se moque pas mal de ce que j’en pense.
Примітки
Пані Маккей — приятелька Жюля Бастьєна-Лепажа; не Луїза Маккей, дружина американського срібного магната Джона В. Маккея. ↩