❦
Понеділок, 14 січня 1884
Божидар приходить розповісти про свій вечір у пані Картрайт; перша людина, яку він там побачив, був Жерве, що паплюжив Бастьєна, отож він гадає, що то він. Оскільки Вільвʼєль і Клер снідали з нами, наш Божидар співає нам ці куплети, він порозсівав їх у Картрайт і вимовив імʼя Адольфа перед Жерве... і це на нього аж ніяк не подіяло... Через того Адольфа всі корчаться зо сміху, бо всі уявляють собі Бастьєна, що ховається під іменем Адольфа...Lundi 14 janvier 1884 Bojidar vient raconter sa soirée chez Mme Cartwright, la première personne qu’il y a vu c’était Gervex entrain de débiner Bastien, de sorte qu’il croit que c’est lui Villevielle et Claire étant à déjeuner avec nous notre Bojidar nous chante ces couplets, il les a semés chez Cartwright, et il a prononcé le nom d’Adolphe devant Gervex... sans que ça lui fasse de l’effet... Adolphe fait que tout le monde se tord, car on se figure Bastien, se cachant sous le nom d’Adolphe...
Я ще співала ці прекрасні строфи десь близько шостої, коли прийшов архітектек1, цей добрий хлопчина приносить мені малюнок власної роботи, на якому зображено капелюх... Його капелюх. Це зворушливо. Капелюх Жюля! І от я кажу йому, що вже запізно, бо я його більше не люблю!
Je chantais encore ces belles strophes vers six heures lorsqu’est arrivé l’architèque [sic], ce bon garçon m’apporte un dessin fait par lui et représentant le chapeau de... Son chapeau. C’est touchant. Le chapeau de Jules ! Alors je lui dis que c’est trop tard car je ne l’aime plus !
— І подумати тільки, що він так ніколи й не дізнався про це кохання! — вигукує його брат.
— Et dire qu’il n’a jamais rien su de cet amour ! s’écrie le frère de lui.
— Я б ніколи не скінчив, — каже він, — якби переказував йому всі ці дурниці; ви ж кажете про нього самі гидоти, обзиваєте його безсердечним, старим зморщеним, егоїстом, єзуїтом, нікчемою, ницою натурою, марнославцем, ще... а оскільки він про вас дуже високої думки, я не хочу цього псувати.
— Je n’en finirais pas, dit-il, si je lui disais toutes ces folies, vous n’en dites que des horreurs, vous le traitez de sans-cœur, de vieux ratatiné, d’égoïste, de jésuite, de misérable, d’ignoble nature, de vaniteux, de... et comme il a très bonne opinion de vous je ne veux pas gâter ça.
Отже, всім цим милим сваркам судилося померти в широкому лоні архітектора...
Ainsi, toutes ces jolies querelles étaient destinées à mourir dans le vaste sein de l’architecte...
Мені здається, ніби я зʼїздила до Дамвіллера, він стільки нам розповідав — задуми картин, спосіб життя; він нічого не [чинить] потай, він не забороняв про це говорити, він не... Якщо він не запросив нас подивитися етюди з Конкарно, то це тому, що він узагалі ніколи нікого не запрошує; він навіть подумав би, що було б претензійно запрошувати, аби показати кілька етюдів, зроблених абияк у Конкарно, куди він їздив відпочити, і що зрештою те, як прихильно його в нас приймали, мало само собою скасовувало ці церемонії; він був би в захваті, якби ми приїхали, тощо. І що навіть для цих великих картин він ніколи нікого не запрошує, він лише каже своєму смиренному братові попередити кількох друзів...
Il me semble que j’ai fait un voyage à Damvillers, il nous a tant raconté, les projets de tableaux, le genre de vie, il ne [perpètre] rien dans l’ombre, il n’a pas défendu de parler, il n’a pas... S’il ne nous a pas invités à voir les études de Concarneau c’est qu’il n’invite jamais personne, il penserait même que ce serait prétentieux d’inviter pour voir quelques études faites n’importe comment à Concarneau où il était allé se reposer et qu’enfin la façon très bienveillante dont il était reçu chez nous devait supprimait d’office ces cérémonies, il aurait été enchanté si nous étions venus etc. Et que même pour ces grands tableaux il n’invite jamais personne, il dit seulement à son humble frère de prévenir quelques amis...
Але ось що серйозніше: коли брат розповів йому про мою картину, він сказав: чому ти не сказав мені про це в Парижі, я пішов би на неї подивитися.
Mais voilà qui est plus sérieux, lorsque son frère lui a parlé de mon tableau, il lui a dit: pourquoi ne me l’as-tu pas dit à Paris j’aurais été voir ça.
— А я нічого не сказав йому в Парижі, бо якби він прийшов, ви б усе від нього сховали, як завжди; він нічого не знає про те, що ви робите, окрім вашого Салону. Ви ж відвертаєте свої полотна до стіни — а знаєте, що він більше ніколи не захоче дивитися на ваш живопис, якщо ви так чинитимете!
— Et je ne lui avais rien dit à Paris parce que s’il était venu, vous lui auriez tout caché comme d’habitude, il ne sait rien de ce que vous faites sauf votre Salon. Vous retournez vos toiles enfin, savez vous qu’il ne voudra plus jamais voir votre peinture si vous faites cela !
— Захоче, якщо я захочу, якщо я попрошу в нього порад.
— Il voudra, si je veux, si je lui demande des conseils.
— Він завжди буде радий вам їх дати...
— Il sera toujours ravi de vous en donner...
— Але ж я не його учениця, на жаль...
— Mais je ne suis pas son élève, hélas...
— А чому? Він би тільки радів, він був би дуже потішений, якби ви з ним радилися, і давав би вам безкорисливі поради, словом — поради здорового глузду, бо він судить дуже слушно, без упередженості... І він був би щасливий мати цікаву ученицю, повірте, він був би дуже потішений і дуже задоволений.
— Et pourquoi ? Il ne demanderait pas mieux, il serait très flatté si vous le consultiez et il vous donnerait des conseils désintéressés et enfin des conseils de bons-sens, car il a un jugement très juste, sans parti-pris... Et il serait heureux d’avoir une élève intéressante, croyez-moi, il serait très flatté et très content.
Досить, правда ж?
Assez n’est-ce pas ?
А ви ж знаєте, що коли йдеться про Жюля, архітектор не жартує, це святе.
Et vous savez que lorsqu’il s’agit de Jules, l’architecte ne plaisante pas, c’est sacré.
Що ж, мені це приємно, дуже.
Eh bien ça me fait plaisir, beaucoup.
І під цим добрим враженням я заводжу набридливі дражнилки, негідні поважної жінки; від них болить голова в архітектора, який каже, що його мозок стає наче оцет під мікроскопом — щось ворушиться, кидається, крутиться, і ти в нестямі.
Et sous cette bonne impression je commence des scies agaçantes et indignes d’une femme sérieuse; ça donne mal à la tête à l’architecte qui dit que son cerveau devient comme du vinaigre vu dans un microscope, ça remue, ça se précipite, ça tourne, on est affolé.
Забула сказати, що я продірявила портрет Діни, він не виходив. А ніщо так не помагає, як знищити власний твір: відроджуєшся, готовий почати знову, відчуваєш у собі нові сили.
J’oublie de dire que j’ai crevé le portrait de Dina, ça ne marchait pas. Et rien ne fait du bien comme de détruire son œuvre, on renaît, on est prêt à recommencer, on se sent des forces nouvelles.
Примітки
Так у тексті: lʼarchitèque [sic] — жартівливе спотворення слова architecte («архітектор»). ↩