❦
Середа, 26 грудня 1883
Скульптура. Я дуже втомлена, бо за роботою грала оратора й виснажувалася красномовством перед Клер та Ірмою, — це вона позує, кращого я не знайшла.Mercredi 26 décembre 1883 Sculpture. Je suis très fatiguée, ayant fait l’orateur tout en travaillant et m’épuisant en éloquence devant Claire et Irma car c’est elle qui pose, je n’ai pas trouvé mieux.
Якщо я стану славетною і якщо хтось читатиме цей щоденник і судитиме родину з того, що я про неї кажу, або якщо назвуть цих людей дурнями, як я їх називаю, мені буде прикро.
Si je deviens illustre et si on lit ce journal et si on juge une famille d’après ce que j’en dis, ou et si on appelle ces gens imbéciles comme je les nomme je serais vexée.
Ми й самі кажемо чимало того, чого не хочемо почути від інших. А проте вони таки прикрі дурні. Мені довелося влаштовувати сцени, щоб не дати їм послати Клер на Різдво горностаєве хутро в коробці з білого атласу. Це нечувано, погодьтеся. А проте за інших обставин мама й тітка не дивовижніші за решту людей.
On dit soi-même bien des choses qu’on ne veut pas entendre dire. Et pourtant ce sont des imbéciles bien ennuyeux. J’ai dû faire des scènes pour les empêcher d’envoyer à Claire pour son Noël, une fourrure d’hermine dans une boîte en satin blanc. C’est colossal avouez-le. Et pourtant en d’autres circonstances maman et ma tante ne sont pas plus extraordinaires que le reste des humains.
Ці пані кажуть: Марі від надміру розуму дурна, вона надто велична й надто чесна, ми ж як усі, не казатимемо їй, що робимо такий-то подарунок чи такий-то крок, вона з цього сама втішиться й буде задоволена!! Вони це казали й часто собі це повторюють.
Ces dames disent: Marie a force d’esprit est bête, elle est trop grande et trop loyale, nous sommes comme tout le monde, ne lui disons pas que nous faisons tel cadeau ou telle démarche, elle s’en trouvera bien et sera contente elle-même !! Elles l’ont dit et se le disent souvent.
Я велична й чесна, якщо хочете, але я також дуже розважлива й не вкладаю ні величі, ні чесності в речі, що зовсім цього не потребують.
Je suis grande et loyale si l’on veut mais je suis aussi très raisonnable et ne mets ni grandeur ni loyauté dans les choses qui n’en ont nul besoin.
Ці пані ще й пасивно прискіпливі, вони стократ повторять те саме, що мене дратує, попри сто зауважень, і все це спокійнісінько, наче я нічого не казала. Зрештою, вони вдають, що бояться мене, і поводяться зі мною, як із хворою...
Elles sont passivement tatillonnes aussi ces dames, elles referont la même chose qui m’agace cent fois malgré cent observations et tout ça d’un air tranquille, comme si je n’avais rien dit. Enfin elles affectent de me craindre et me traitent comme une malade...
Зрештою, зрештою, зрештою то вони питають моєї думки про все, не йдуть за нею, дратують мене, дошкуляють, роблять дурниці, визнають їх, брешуть, починають знову, знову брешуть; визнають мій геній, ховаються від мене, щоб робити по-своєму...
Enfin, enfin, enfin tantôt elles me demandent mon avis en tout, ne le suivent pas, m’irritent, m’embêtent, font des bêtises, en conviennent, mentent, recommencent, rementent; reconnaissent mon génie, se cachent de moi pour faire à leur guise...
Вони несвідомі.
Elles sont inconscientes.
О словʼянська расо, оце вся ти. Чогось бракує цій дратівливій расі. Словʼяни мають дещо від усіх національностей, у них усі здібності, але, як би мені сказати, вони мають їх абияк, у якийсь невловний, дратівливий спосіб. люди, наділені грубими витонченостями дурні й дотепні, словом, направду не знаєш, як їх визначити, вони як моя родина, вони неврівноважені, а проте... Зрештою, вони мені не до вподоби й мене дратують.
Ô Race slave, te voilà bien. Il lui manque on ne sait quoi à cette race agaçante. Les slaves tiennent de toutes les nationalités, ils ont toutes les aptitudes, mais comment dirais-je, ils les ont à peu près et d’une fuyante, agaçante. des gens pourvus de raffinements grossiers bêtes et spirituels, enfin on ne sait vraiment comment les définir, ils sont comme ma famille, ils sont déséquilibrés et pourtant... Enfin ils me déplaisent et m’agacent.
А я? Зі мною, певна річ, зовсім інше.
Et moi ? Moi il est bien entendu que c’est autre chose.
Досить є людей, окрім мене, щоб лихословити про мене.
Il y a assez de gens excepté moi, pour dire du mal de moi.
Очевидно, що я приписую собі всі чесноти.
Il est évident que je me crois tous les mérites.
Як тоді пояснити часті невдоволення, що їх я собі завдаю? Я пояснюю їх, кажучи вам, що маю всі чесноти, але не вмію ними користуватися. Це як із моїм талантом: Мікеланджело, Бастьєн, Божидар — я поєдную все, але воно ще не виходить на світло. Ну ж бо, кепкуйте, — Ви, моя люба, зазіхаєте на чужі володіння.
Comment expliquer alors les fréquents mécontentements que je me cause ? Je les explique en vous disant que j’ai tous les mérites mais que je ne sais pas m’en servir. C’est comme mon talent, Michel-Ange, Bastien, Bojidar, je réunis tout, mais ça ne se fait pas encore jour. Allez, blaguez, - Vous ma petite, c’est empiéter sur le domaine des autres.