❦
Понеділок, 24 грудня 1883
Тоні приходить сьогодні вранці. Він теж задоволений, холодніший за Жюліана щодо статуї, але задоволений. Я нагадала йому листа, якого написала, аби спонукати його судити мене в Салоні як невідому. Він відповідає, що все одно стоїть на слові «добре».Lundi 24 décembre 1883 Tony vient ce matin. Il est content lui aussi, plus froid que Julian pour la statue; mais content. Je lui ai rappelé la lettre que je lui ai écrit pour l’engager à me juger comme une inconnue au Salon. Il répond qu’il maintient le mot « bien » quand même.
Він хотів би, щоб у хлопчаках було більше повітряного огорнення... більше... Я тієї ж думки й зроблю це. Він славний чоловік, але вважає мене нездатною зробити «Святих жінок», бо я не вивчала драпувань у школі і тому, що не надихалася мікеланджелівськими позами. Природа більша за Мікеланджело. Бідолашка.
Il voudrait que dans les gamins il y eut plus d’enveloppe... plus de... C’est mon avis et je le ferai. C’est un brave homme, mais il me croit incapable de faire les Saintes femmes parce que je n’ai pas étudié les draperies à l’école et parce que je ne me suis pas inspirée des attitudes michelangelesques. La nature est plus grande que Michel-Ange. Pauvre petit.
Ця стара дурепа Енгельгардт завдала нам сьогодні ввечері жахливого хвилювання. Вона приходить десь о пʼятій (не на обід), а щоб прийти отак, мусила долетіти якась плітка до цього зацвілого середовища, гаразд. «Це тут квартал Монсо?» — питає ця стара недотепа.
Cette vieille abrutie d’Engelhardt nous a causé une affreuse émotion ce soir. Elle arrive vers cinq heures (pas pour dîner) et pour arriver comme ça il faut qu’il soit arrivé quelque potin dans ce milieu de moisissure, bon. « Est-ce ici le quartier Monceau » demande cette ramolie ?
— Так, а що?
— Oui, pourquoi ?
— Та «Жіль Блас»1 надрукував, що в цьому кварталі є молода чужоземка, яка займається виключно живописом і яка вагітна від одруженого чоловіка.
— C’est que le « Gil Blas » a imprimé qu’il y a dans ce quartier une jeune fille étrangère qui s’occupe exclusivement de peinture et qui est enciente d’un homme marié.
Вона, безперечно, сподівалася, що ми приймемо це на свій карб, — це була б нагода поплакатися на аморальність і ницість газети, яка тільки й уміє, що вигадувати тощо.
Elle s’attendait sans doute à ce que nous prenions la chose pour nous, ce serait là une occasion de geindre sur l’immoralité et l’infamie du journal qui ne sait qu’inventer etc.
Я обмежилася питанням:
Je me suis bornée à demander:
— А хто ця дівчина, відомо?
— Et qui est cette jeune fille, sait-on ?
— Ні, не знаю, це пані Томанська (така ж стара дурепа) мені розповіла, вона прочитала.
— Non, je ne sais pas, c’est Mme Tomansky (une vieille abrutie idem) qui me l’a raconté, elle l’a lu.
І заговорили про інше.
Et on parla d’autre chose.
Не те щоб вона... і навіть із доброго пориву обурення вона прийшла про це сказати, але погодьтеся, що це зухвало й дурно... І це дурно... Ця дурепа уявляла, що ми почнемо обурюватися й що це дасть розмови й історії, які можна переповідати. Ні, рішуче росіяни... навіть добре виховані росіяни мають дурощі й грубощі консьєржок.
Ce n’est pas qu’elle... et c’est même par une bonne pensée d’indignation qu’elle est venue en parler, mais avouez que c’est impertinent et stupide... Et c’est stupide... Cette imbécile s’imaginait qu’on allait se récrier et ça ferait des conversations et des histoires à raconter. Non, décidément les Russes... les Russes même bien élevés ont des stupidités et des grossièretés de concierges.
Я сприйняла цю річ із якоюсь радістю. Аж надто потворний наклеп уже неправдоподібний, і, виказуючи грубу упередженість, він позбавляє всякої вартості й попередні наклепи.
Moi j’ai pris la chose avec une sorte de joie. Une attaque par trop monstrueuse n’est plus vraisemblable et en faisant voir un grossier parti-pris ôte toute valeur aux calomnies précédentes.
Мама й Діна пішли купити газету, я розгорнула її зі страхом, що зомлію, і прочитала такі рядки:
Maman et Dina sont allées acheter le journal, je l’ai ouvert avec la crainte de tomber évanouie et j’ai lu les lignes suivantes :
«Надмірна повнота однієї молодої чужоземки, що дуже високо котується серед паризького шляхетства2, стала предметом пересудів у вітальнях іспано-американської колонії. Згадана дівчина, яка обожнює мистецтва, ось уже кілька місяців відвідує заняття одного художника, що мешкає поблизу парку Монсо і який є винуватцем. Це б іще нічого, і лихо можна було б виправити, але цей розбивач сердець одружений;»
« L’embonpoint excessif d’une jeune étrangère très haut cotée dans la gentry parisienne forme le sujet du commentaire dans les salons de la colonie hispano-américaine. La jeune fille en question qui adore les arts suit depuis quelques mois les cours d’un peintre qui habite près du Parc Monceau et qui est le coupable. Ce ne serait rien encore et le mal pourrait se réparer mais ce briseur de coeurs est marié; »
Чи впізнали б ви мене? Я — ні. А, мабуть, це читали консьєржки, які зрозуміли все навпаки й запамʼятали тільки «вагітна», «чужоземка» і «живопис». Живопис!
M’auriez-vous reconnue ? Moi pas. Et il faut que ça ait été lu par des portières qui ont compris à l’envers et n’ont retenu que « enceinte » « étrangère » et « peinture ». Peinture !
Хто ж це може бути? Це, мабуть, панна Башкирцева. Ні, це аж надто безглуздо. Слово честі.
Qui ça peut-il être ? Ça doit être Mlle Bashkirtseff. Non, c’est trop idiot. Ma parole d’honneur.
Великий, безсмертний Гоголь3 дивовижно відтворив ці характери у своїх описах російських містечок.
Le grand, l’immortel Gogol a traduit ces caractères dans ces descriptions de petites villes russes, d’une façon miraculeuse.
Не те щоб ця газета не дозволила собі сказати найжахливіших мерзот, і якщо не цього разу, то дійде до цього, і це мене не здивує, вона цим живе, але отак вигадувати... Це просто дурість. І подумати тільки, що ця жахлива дурепа змусила нас пережити дві години хвилювання.
Ce n’est pas que ce journal se ferait faute de dire les plus atroces infamies et si ce n’est pas cette fois, il y viendra et ça ne m’étonnera pas, il vit de ça, mais aller chercher... C’est uniquement bête. Et dire que cette horrible idiote nous a fait passer deux heures d’une agitation.
А я ж так добре це сприйняла... Зрештою, ці старі рознесуть це всюди... На щастя, першою думкою кожної буде роздобути статтю, але це все одно прикро.
Pourtant je l’avais très bien pris... Enfin ces vieilles l’auront répété partout... Heureusement que la première pensée de chacune sera de se procurer l’article, mais c’est tout de même embêtant.
— Це про неї хотіли сказати?
— Est-ce d’elle qu’on a voulu parler ?
— Ні?
— Non ?
— Гадаєте?
— Croyez-vous ?
— А проте.
— Pourtant.
Зрештою...
Enfin...
Піп і Багницький на обіді.
Le pope et Bagnitsky à dîner.
Примітки
Gil Blas: паризька газета, відома сатиричними й часом скандальними колонками пліток. ↩
В оригіналі англійською: «gentry». ↩
Микола Гоголь (1809–1852): російський письменник, чиї твори — особливо «Мертві душі» та «Ревізор» — увічнили пліткарські, брехливі провінційні характери, що їх має на увазі Марі. ↩