❦
Четвер, 6 грудня 1883
Граф Лоріс-Меліков1 тут, хворий; мама ходила його навідати, сьогодні ввечері він відʼїжджає до Петербурга. Здається, він справжній друг; це ж бо він посприяв, щоб скоріше залагодилися справи в Росії. Він поговорив із послом... потім мама була в графині Орлової-Демидової, дуже великої пані; її батько граф Нихикін дуже любив мого діда Башкирцева, коли той був лише дрібним полковником, і був хрещеним батьком мого батька; отож графиня сказала попові, що дуже хотіла б побачити маму й чекає на неї сьогодні ввечері; піп прибіг сьогодні вранці о десятій; здається, цей славний чоловік усюди розповідає, що я надзвичайна, що роблю так багато й так досконало. А втім, і Лоріс-Меліков сказав їй, що тільки й мови, що про мої таланти й чари.Jeudi 6 décembre 1883 Le comte Loris-Melikoff est ici et malade, maman est allée le voir, il part ce soir pour Pétersbourg. Il paraît qu’il est tout à fait un ami, c’est du reste lui qui a fait hâter la fin des histoires en Russie. Il a parlé à l’ambassadeur... puis maman a été chez la comtesse Orloff-Demidoff, une très grande dame, son père le comte Nihikine aimait beaucoup mon grand-père Bashkirtseff alors qu’il n’était qu’un petit colonnel et a été le parrain de mon père, la comtesse a donc dit au pope qu’elle voudrait bien voir maman et qu’elle l’attend ce soir, le pope est accouru ce matin à dix heures, il paraît que ce brave homme raconte partout que je suis extraordinaire, que je fais tant et tant dans la perfection. Du reste Loris-Melkoff aussi lui a dit qu’on ne fait que parler de mes talents et de mes charmes.
Мама повернулася мов спʼяніла.
Maman est rentrée grisée.
Ґабріель Жері провів вечір тут, я написала йому, щоб він прийшов по розпорядження для Константинополя.
Gabriel Géry a passé la soirée ici, je lui avais écrit de venir prendre les ordres pour Constantinople.
Ми пили чай, після чого зайшла мова про маршала, якому я пообіцяла вивчити екарте2, бо я не знаю жодної гри, тож Жері береться мене навчити, і ми проводимо добру годину одне навпроти одного, перед маленьким столиком; родина застигла в їдальні, при відчинених дверях, усі слухали, — та байдуже, він не захоплює... А... Катерина II? Та навіть ні!
On a pris du thé, après quoi on a parlé du maréchal auquel j’ai promis d’étudier l’écarté car je ne sais aucun jeu, alors Géry offre de me l’apprendre et nous passons une bonne heure en face l’un de l’autre, devant une petite table, la famille s’était immobilisée dans la salle à manger, portes ouvertes, on écoutait, c’est égal il n’est pas empoignant... Et... Catherine II ? Pas même !
Я граю на органі й думаю, як він це сприйме; я грала б перед ким завгодно, і подобається це чи ні — мене це інакше й не турбувало б. Але хай-но він скаже, що це нудний інструмент, чи що мелодія, яку я граю, заїжджена, чи..., минулого разу він сказав: який сумний цей ваш твір. Я відразу перестала. А втім, він мене паралізує. Я ж була вирішила себе перебороти й дуже боюся, що ця хоробрість зникне напередодні... Тоді я перечитаю сторінки, де навчаю себе доброї поведінки... Хто — він? Та Бастьєн, а коли це вже буде не він — то інший.
Je joue de l’orgue et pense comment il trouvera ça, je jouerais devant n’importe qui et que ça plaise ou non, ne m’en préoccuperais pas autrement. Mais qu’il dise que c’est un instrument ennuyeux ou que l’air que je joue est connu ou..., la dernière fois, il a dit: comme c’est triste ce que vous jouez là. J’ai cessé tout de suite. Du reste il me paralyse. J’avais pourtant résolu de me surmonter et je crains bien que cette bravoure disparaîtra la veille... Alors je relirai les pages ou je m’enseigne la bonne conduite... Qui lui ? Mais Bastien ou quand ce ne sera plus lui un autre.
Примітки
Граф Михайло Лоріс-Меліков (1825–1888): вірмено-російський державний діяч, колишній міністр внутрішніх справ за Олександра II. Друг родини. ↩
Екарте: картярська гра для двох гравців, модна у французькому товаристві XIX століття. ↩