Божидар пішов зі мною, і добре, що так, бо я не подумала, що сьогодні свято, і, прийшовши туди, ми застали безліч човнярів, тож Розалі, мабуть, не вистачило б як охорони пристойності. А втім, щоб дозволити собі ходити туди й сюди й писати на такому вишуканому острові, я вдягаюся, мов стара німкеня: два чи три вовняні светри, щоб приховати стан, пальто, куплене за двадцять сім франків, а на голову — велику чорну плетену хустку. На ногах — мʼякі капці.
Bojidar est venu avec moi, heureusement car je n’ai pas pensé que c’est fête et en arrivant là, nous avons trouvé des tas de canotiers, et Rosalie aurait peut-être été insuffisante comme porte respect. Du reste pour me permettre de venir et d’aller et de peindre dans cette île si distinguée je m’habille comme une vieille allemande, deux ou trois tricots de laine pour me déformer la taille, un pardessus acheté pour vingt-sept francs et sur la tête un gros châle noir tricoté. Des chaussons aux pieds.