❦
Середа, 24 жовтня 1883
У мене все — уява, простежте за цією роботою... Я бачу Бастьєна-Лепажа й гадаю, що він мені подобається (під час останнього візиту), а назавтра це минає.Mercredi 24 octobre 1883 Tout est imagination chez moi, suivez ce travail... Je vois Bastien-Lepage et je crois qu’il me plaît (à la dernière visite) le lendemain ça passe.
Через кілька днів кажу собі: овва, а Жюль, — я про нього вже й не думаю? Зовсім ні.
Plusieurs jours après je me dis: tiens, et Jules, je n’y pense donc plus ? Plus du tout.
Ще кілька днів — і знову: а якби я подумала про нього отак, просто так, ні для чого, — то нумо подумаймо. І я думаю, і ось воно пішло, пішло, пішло, — і я вже близька з цим паном, близька, дуже близька, думаю про нього щохвилини, аж до втоми, ледь не до огиди. А тепер цей пан, цей незнайомець... Зрештою, я майже здивована, що дійсність не йде слідом за мрією, і... роздосадувана...
Encore quelques jours et encore: si j’y pensais comme ça, pour rien, pensons-y. Et j’y pense, et alors ça a marché, marché, marché, et me voilà intime avec ce monsieur, intime, très intime, j’y pense à chaque minute au point d’en être fatiguée, presque dégoûtée. Et maintenant ce monsieur, cet inconnu... Enfin je suis à peu près étonnée de voir que la réalité ne suit pas le rêve et... vexée...
Якщо я його побачу, мені буде ніяково, бо я не знатиму, що сказати істоті, яка цілими тижнями ні на мить не залишала мене, а насправді є ледь простим знайомим, і яка дуже здивувалася б, якби їй сказали...
Si je le vois je serai gênée car je ne saurai que dire à un être qui ne m’a pas quittée une seconde pendant des semaines et qui en réalité est à peine une simple connaissance, et qui serait très étonné, si on lui disait...
на полях
Та це ж просто-напросто стендалівські кристалізації, ті славнозвісні кристалізації1.
dans la marge Mais ce sont tout bonnement les cristallisations de Stendhal, les fameuses cristallisations.
Але якби я не думала про нього, про кого ж мені думати?
Mais si je ne pensais pas à lui, à qui penserai-je ?
Бо, кажу вам, мені завжди потрібне будь-що для тих історій, які я нишком розповідаю собі, аби заснути ввечері. Іншого значення це не має, і це не те, що хтось, хто навʼязується, — словом, не справжнє кохання.
Car je vous le dis, il me faut toujours n’importe quoi pour les histoires que je me raconte tout bas pour m’endormir le soir. Ça n’a pas d’autre importance et ce n’est pas comme quelqu’un qui s’impose, l’amour vrai enfin.
Тільки от що: я вважаю, що архітекторові слід було б мені написати, а як він у Парижі — то прийти... Люди, про яких я думаю так часто й які так легко обходяться без мене... Зрештою.
Seulement voilà, je trouve que l’architecte aurait bien dû m’écrire ou s’il est à Paris venir... Des gens auxquels je pense si souvent et qui se passent de moi avec tant de facilité... Enfin.
Невдячні вони.
Ce sont des ingrats.
Сьогодні ввечері в нас на обіді барон Клейст із Петербурга; він привіз нам цукерок від баронеси Дершау, яка не хто інша, як пані Маркевич, про яку я часто писала в 1873 і 74 роках у Ніцці. Я звала її Соломінкою2, що означає стеблинку соломи, — вона була страшенно худа.
Ce soir nous avons à dîner le baron Clayst de Pétersbourg, il nous a apporté des bonbons de la part de la baronne Derschau qui n’est autre que Mme Markevitch dont j’ai souvent parlé en 1873 et 74 à Nice. Je l’appelais Solominka, ce qui veut dire brin de paille, elle était affreusement maigre.
Тепер вона знову заміжня, щаслива, поповніла; вона бачилася з мамою в Петербурзі й пише мені ніжного листа, повного спогадів, дружби й захоплення, — вона любить показати, як безмірно мною захоплюється, тож і я постаралася бути чарівною перед цим паном. Може, я йому й не сподобалася, та була така мила, як лиш можу, і дотепна, і він, здавалося, був у захваті від усього, що я казала.
Maintenant elle est remariée, heureuse, engraissée, elle a revu maman à Pétersbourg et m’écrit une lettre tendre et pleine de souvenirs et d’amitié et d’admiration, elle pose pour m’admirer excessivement aussi ai-je tâché d’être ravissante devant ce monsieur. Je ne lui ai peut-être pas plu mais j’ai été aussi bien que je puis l’être et spirituelle, et il a paru enchanté de tout ce que je disais.
Були також Сент-Аман і Караджорджевичі; княгиня приходить майже щодня грати в карти з тіткою.
Il y avait aussi Saint-Amand et les Karageorgevitch; la princesse vient presque tous les jours jouer aux cartes avec ma tante.
Ах! ви гадаєте, що я боюся Жюля Бастьєна-Лепажа? Що мені, може, буде ніяково перед ним? Хай-но прийде — і ви побачите. Побачите, що він лишиться маленьким хлопчиком, а я буду цілком байдужа до його слави. Ах! ви гадаєте, що я завжди буду дурненькою? Ось ви побачите.
Ah ! vous croyez que j’ai peur de Jules Bastien-Lepage ? Que je serai gênée devant lui peut-être ? Qu’il vienne et vous verrez. Vous verrez qu’il restera petit garçon et que je serai très insouciante de son prestige. Ah ! Vous croyez que je serai toujours bête ? Vous allez voir ça.
Господи, якби ж він міг прийти, поки я в такому настрої! Та байдуже, я триматимуся й за місяць, і завжди. Треба струсити з себе це заціпеніння. А зрештою — хай прийде, і ви побачите: я почуватимуся вільно.
Seigneur, s’il pouvait arriver pendant que je suis dans ces dispositions-là ! C’est égal je persisterai dans un mois, toujours. Il faut secouer cette torpeur. Du reste qu’il vienne et vous verrez, je serai à mon aise.
Примітки
Теорія Стендаля з «Про кохання» (De lʼAmour, 1822): процес, яким закоханий подумки наділяє кохану особу уявними досконалостями, наче кристали солі, що наростають на оголеній гілці. ↩
Соломінка — по-російськи «соломинка», прізвисько, яке Марі дала пані Маркевич у 1873–1874 роках. ↩