❦
Понеділок, 22 жовтня 1883
Мені лишилося жити чотири чи пʼять років. Це мене дратує, бо коли я помру, знайдуться люди, які скажуть, що... надто отой Кассаньяк, який уже й тепер вважає, що я не виходжу заміж, бо він справив на мене глибоке враження. А ще пані Пресек!... Той Кассаньяк, до якого мені байдуже, як до торішньої пари рукавичок. Якби це була правда, якби я й справді була «вражена коханням» і вмирала від нього, я б дала йому про це знати; але оскільки це не так, а думати таке можуть, то це аж сказ бере.Lundi 22 octobre 1883 J’en ai pour quatre ou cinq ans à vivre. Ça m’ennuie parce que quand je serai morte il y aura des gens qui diront que, surtout ce Cassagnac qui croit déjà que je ne me marie pas parce qu’il m’a laissé une profonde impression. Et la Mme Presseq !... Ce Cassagnac dont je me soucie comme d’une paire de gants de l’année dernière. Si c’était vrai et si j’étais « atteinte par l’amour » et si j’en mourais je le lui ferais savoir mais puisque ce n’est pas et qu’on peut le penser, c’est enrageant.
Та й справді, до того Кассаньяка мені байдуже, як до 1851 року. Скатертю дорога!
C’est vrai que je m’en fiche comme de l’an 1851 de Cassagnac. bon débarras !
Як би мені хотілося, щоб мої сухоти були уявні.
Je voudrais bien que ma phtisie fut imaginaire.
Кажуть, що колись була мода бути сухотником, і кожен силкувався мати такий вигляд і вірив, що захворів. Ах! Якби ж це могла бути сама лиш уява!
Il paraît qu’à une certaine époque il a été de mode d’être poitrinaire, et chacun s’efforçait de le paraître et croyait de l’être. Ah ! Si ce pouvait être l’imagination seule !
Я хочу жити, попри все і всупереч усьому; немає в мене любовного горя, немає ні химер, ні сентиментів, нічого... Я хотіла б уславитися й тішитися тим добрим, що є на землі... Це ж так просто...
Je veux vivre moi, quand même et malgré tout, je n’ai pas de chagrins d’amour; je n’ai ni manies, ni sensibleries, ni rien... Je voudrais être célébré et jouir de ce qu’il y a de bon sur la terre... C’est si simple...