❦
Неділя, 14 жовтня 1883
Клопітний день. Виїзд до Жуї о сьомій ранку. Прогулянки в лісі, виправлення в портреті Луї, розмови, крокет тощо. Медонський ліс чарівний у цьому сонці, що золотить його крізь туман. Гарна вона, природа.Dimanche 14 octobre 1883Journée occupée. Départ pour Jouy à sept heures du matin. Promenades dans les bois, retouches au portrait de Louis, conversations, croquet etc. Le bois de Meudon est ravissant avec ce soleil qui le dore à travers le brouillard. C’est beau la nature.
Повертаюся якраз, щоб одягтися. Сьогодні ввечері невеликий обід.
Je rentre juste pour m’habiller. Il y a petit dîner ce soir.
Ґавіні, Фалєєви та їхній Сальмс, стара Караджорджевич, Сент-Аман.
Les Gavini, les Faleyeff et leur Salms, la mère Karageorgitch, Saint-Amand.
Це не дуже весело, але я тішуся своєю зачіскою: замість того, щоб бути розкошланою, я лишила чоло геть відкритим.
Ce n’est pas très drôle mais je m’amuse de ma coiffure au lieu d’être ébouriffée, j’ai laissé le front franchement découvert.
Серед усіх цих прикритих чіл це чарівна новизна. Волосся, скручене на маківці й природно пишне, та це розкішне чоло, краси й шляхетності якого я й не підозрювала, — це геть мене змінює.
Au milieu de tous ces fronts habillés c’est d’une nouveauté charmante. Les cheveux tordus sur le haut de la tète et bouffant naturellement et ce magnifique front dont je ne soupçonnais pas la beauté et la noblesse, cela me change tout à fait.
Я набуваю величної простоти; мені здається, ніби я священнодію або сходжу з трону. Це надає поставі лагідної покірливості, вигляду спокою й сили... Словом, це вже не я. А це чоло, досі завжди приховане, дитячо чисте, мені пʼятнадцять років. Бастьєн полюбив би мене такою.
Je deviens d’une candeur imposante; il me semble que je pontifie ou que je descends d’un trône. Cela donne une douce mansuétude au maintien, un air de calme et de force... Enfin ce n’est plus moi. Et ce front toujours caché jusqu’ici est d’une pureté enfantine, j’ai quinze ans. Bastien m’aurait aimée comme cela.
Сьогодні ввечері, коли нікого не було, я аж сяяла свіжістю, а от якби мені треба було бути гарною... А проте я знаю з досвіду, що буваєш гарною, коли цього хочеш, аби лише не квапитися, вдягаючись.
Ce soir, où il n’y avait personne j’ai été d’une fraîcheur rayonnante et si j’avais besoin d’être jolie... Pourtant je crois par expérience qu’on est jolie quand on le veut, il s’agit seulement de ne pas se bousculer en s’habillant.
Багато спокою й воля сяяти. Це багато важить.
Beaucoup de calme et la volonté de rayonner. Cela fait beaucoup.
Я туплю собі голову ворожінням на картах, щоб дізнатися, чи Бассться...
Je m’abrutis à faire les cartes pour savoir si Basstyen...
І цілий вечір карти добрі, і мені здається, ніби між цим місцем і Дамвіллером установлюється приязний флюїд. Я дивовижна.
Et toute la soirée les cartes sont bonnes et il me semble qu’il s’établit entre ici et Damvillers un fluide sympathique. Je suis étonnante.
Зрештою, ці карти... Пані Ґавіні грає в безик із Сальмсом, Ґавіні в пікет із княгинею, інші нудилися як могли, а я ходила від гурту до гурту, а коли бачила, що всі при ділі, розкладала пасьянс. Це по-дурному, це паскудно... Та коли чимось переймаєшся, цього не уникнути, і карти ще побільшують, розвивають, породжують ту стурбованість.
Enfin ces cartes... Mme Gavini faisant un bésigue avec Salms, Gavini un piquet avec la princesse,
Брудна твар художник, чи ти бодай здогадуєшся? Та годі, нема чим пишатися. Мені треба мати якесь імʼя, щоб перемелювати його у величезному млині, що є моєю головою, твоє там зараз, та й по всьому, іди собі... Непрямий нащадку Жанни дʼАрк. Спи спокійно й малюй собі гарненькі зелені пейзажі, як і твоя куховарка-молодший-брат.
Sale bête de peintre, t’en doutes-tu au moins ? Va, il n’y a pas de quoi être fier. Il faut que j’aie un nom à broyer dans le moulin immense qui est ma tête, le tien y est pour le moment voilà tout, va descendant... Indirecte de Jeanne d’Arc.
Амінь.
Amen.
Сьогоднішні наречені нецікаві, ці двоє ні в кому нічого не пробуджують, вона не буде щаслива... а проте я сподіваюся заради неї, що вона така, як кажуть, тобто Месалінине поріддя, яке вже дало кілька квіток... Так йому й треба, бо він гравець, він знає усе й одружується... без кохання.
Les fiancés de ce soir ne sont pas intéressants, ces deux êtres n’éveillent rien nulle part, elle ne sera pas heureuse... pourtant j’espère pour elle qu’elle est ce qu’on dit, c’est-à-dire une graine de Messaline qui a déjà donné quelques fleurs... Il ne l’aura pas volé car c’est un joueur, il sait tout et épouse... sans amour.
Нехай пані Раттацці їх благословить.
Que Mme Rattazzi les bénisse.