❦
Субота, 13 жовтня 1883
Шалений гнів сьогодні зранку; ви знаєте, що всі справи в Росії скінчено, окрім однієї, яка полягає ось у чому: Жорж, Олександр і ще один побили якогось поліцая чи щось у цьому роді, мама й тітка бачили це зі своїх вікон, їх уплутали в цю справу й викликали — за старою російською процедурою. Маму звільнили від цього завдяки моєму батькові, але тітка вважає, що це не варте подорожі до Росії, і щопівроку до посольства надходять оці бридкі папери.Samedi 13 octobre 1883Une rage folle ce matin, vous savez que toutes les affaires en Russie sont terminées, sauf une, qui consiste en ceci: Georges, Alexandre et encore un, ont battu un homme de police ou quelque chose dans ce genre, maman et ma tante ont vu cela de leurs fenêtres et ont été mêlées à l’affaire et appelées, avec la vieille procédure russe. Maman en a été débarrassée grâce à mon père, mais ma tante trouve que cela ne vaut pas un voyage en Russie et tous les six mois il arrive ces vilains papiers à l’ambassade.
Нещодавно вона з мамою присягалися мені, що все скінчено — завдяки якійсь там комбінації та з нагоди коронації. Мало б видатися мені дивним, що з нагоди коронації амністують свідків, але я майже повірила й написала до Росії. Звісно, то була брехня: тітку знову викликали у вересні, а завдяки лікарському свідоцтву це відклали до травня.
Dernièrement elle et maman m’ont juré que tout était fini, grâce à ce je ne sais quelle combinaison et à l’occasion du couronnement. Ça aurait dû me paraître étrange qu’à l’occasion du couronnement on amnistie des témoins, mais j’ai cru presque et j’ai écrit en Russie. Naturellement c’était un mensonge, ma tante a été appelée de nouveau en septembre, et grâce à un certificat de médecin c’est remis au mois de mai.
Отже, ці люди справді божевільні. Аби тільки я сама про це не дізналася!
Ainsi ces gens sont vraiment fous. Pourvu que moi, je ne le sache pas !
Ось уже десять років я борюся, кричу, плачу, щодня виснажуюся, повторюючи їм. Ні, годі, тут хоч сядь та й плач. Невже вони не розуміють, що це жахливо!!
Voilà dix ans que je lutte, que je crie, que je pleure, que tous les jours je m’use à leur répéter !! Non c’est fini, c’est à s’asseoir et à pleurer. Elles ne comprennent donc pas que c’est horrible !!
Боже мій, останнім часом ти добрий до мене, я звіряюся Тобі, бо я справді сама-одна на світі.
Mon Dieu, depuis quelque temps vous êtes bon pour moi, je me confie à Vous, car véritablement je suis seule au monde.
Я була в Ґальзовського, найбільшого з окулістів; моїм очам ніщо не загрожує! Вони не найвищого ґатунку, але триватимуть стільки ж, скільки і я! Він приписав лише щось там для розтирання над правою бровою. Зрештою, яке щастя! Я дуже боялася, йдучи туди.
J’ai été chez Galzowsky, le plus grand des oculistes; Je n’ai rien à craindre pour mes yeux ! Ils ne sont pas de première qualité mais ils dureront autant que moi ! Il n’a prescrit que je ne sais quoi pour frotter au-dessus du sourcil droit. Enfin quel bonheur ! J’avais très peur en y allant.
Одною великою, великою турботою менше.
C’est une grande, grande préoccupation en moins.
Зрештою, на що мені нарікати?
En somme de quoi ai-je à me plaindre ?
То як же я могла його зректися? Не знаю, та хай там як, а це сповнює мене смутком. Здається, Жюліан запевняє, ніби всі мої почуття від голови. Які б вони не були, я їх відчуваю, і, позаяк інших у мене напохваті немає, вони ще й добряче на мене діють.
Comment ai-je donc pu y renoncer ? Je ne sais quoique ce en soit, cela me remplit de tristesse. Il paraît, Julian l’affirme que tous mes sentiments sont de tête. Quels qu’ils soient, je les éprouve et n’en ayant pas d’autres à mon service, ils me font encore pas mal d’effet.
Зрештою, що дало б мені найбільшу втіху цієї миті? З-поміж можливого, звісно?
Enfin qu’est-ce qui me ferait le plus de plaisir en ce moment ? Dans les choses possibles, naturellement ?
Це була б Бастьєнова приязнь. Великий успіх у Салоні — о! це передусім, але в особистому житті — Бастьєн... Я більше про це ніколи не говорю, а думаю весь час, тобто думаю про кохання, і саме його, а не когось іншого, я бачу у своїх снах. Бо я хочу, щоб ви достоту знали мої почуття, хай вони від голови чи від серця.
Ce serait l’amitié de Bastien. Un grand succès au Salon, oh! cela avant tout, mais dans la vie privée, Bastien... Je n’en parle plus jamais et j’y pense toujours, c’est-à-dire que je pense à l’amour et c’est lui que je vois dans mes rêves plutôt qu’un autre. Car je veux que vous connaissiez au juste mes sentiments, qu’ils soient, de tête ou du cœur.
Я більше про це не говорю, бо я трохи... як це сказати, від постійного життя з ним у царині фантазій я трохи стомилася, так, оце воно. Пересиченість у мрії. Бальзак каже, що таке буває, а якби й не сказав, я однаково сказала б це сама.
Je n’en parle plus car j’en suis un peu... comment dire à force de vivre avec lui dans le domaine fantastique, j’en suis un peu lasse, oui, c’est cela. La satiété dans le rêve. Balzac dit que ça peut arriver et s’il ne l’avait pas dit, je le dirais tout de même.
І подумати тільки, що цей маленький пан і не здогадується... Він думає лише про своє мистецтво, і я добре зробила б, якби його наслідувала.
Et dire que ce petit monsieur ne se doute pas... Il ne pense qu’à son art et je ferais bien de l’imiter.
А коли я вимовляю це імʼя, то трохи на манір Етенсель, а трохи як немовлята в притулку — манірно, з дитячим затинанням, щось на кшталт: Бассться-Лепаж.
Et quand je dis ce nom, je prononce un peu comme Etincelle et un peu comme les bébés de l’asile, c’est précieux et ça a l’hésitation enfantine, quelque chose comme: Basstien-Lepage.
І це мене тішить. Я дурна.
Et ça m’amuse. Je suis bête.