❦
Понеділок, 15 жовтня 1883
Позаяк Ґавіні сказав мені вчора, що в Салоні починають збиратися деякі люди, ми вирушаємо туди — мама, Аделіна, Ґавіні та я. Там нікого немає.Lundi 15 octobre 1883Gavini m’ayant dit hier que l’on commençait à voir quelques personnes au Salon, nous y allons, maman, Adeline, Gavini et moi. Il n’y a personne.
Я весь час сперечаюся до хрипоти з Ґавіні, який уважає себе знавцем, висловлюється категорично, але потроху переймає мої оцінки, удаючи, ніби вони спадають йому на думку самі собою.
Je me dispute toujours à mort avec Gavini qui se croit connaisseur, qui tranche mais qui petit à petit adopte mes appréciations sans avoir l’air, comme si ça lui venait tout seul.
Клер знайшла йому таку влучну подобу! Стара зубна щітка. Це разюче. Якось він сказав фразу, яку я хотіла б узяти в рамку: «Дорогенька моя, я ніколи не дозволю вам казати ексцентричні речі про живопис, ви могли б повторити їх перед іншими, а це було б недобре».
Claire lui a trouvé une ressemblance si vraie ! Une vieille brosse à dent. C’est frappant. Il a un jour dit cette phrase que je voudrais encadrer: «
А втім, єдина моя ексцентричність у живописі — це моє глибоке захоплення Бастьєном-Лепажем, і я ніколи не висловлюю його сповна на людях. З цієї нагоди я піднесла старому Ґавіні маленький, непрямий, але дуже виразний урок за слово «ексцентричний».
Ma seule excentricité en peinture du reste, c’est ma profonde admiration pour Bastien-Lepage, et je ne la dis jamais entièrement devant du monde. A cette occasion j’ai octroyé au père Gavini une petite leçon indirecte mais très nette pour le mot excentrique.
Через те, що я вважаю Кабанеля прісним! Хіба можна бути еклектичнішою — я визнаю Бугро за кілька декоративних панно в дуже світлих вітальнях. Зрештою, я ніколи не переконаю його відверто, тож тепер я кажу так:
Parce que je trouve Cabanel insipide ! Peut-on être plus éclectique, j’admets Bouguereau pour quelques panneaux décoratifs dans des salons très clairs. Enfin, je ne le convaincrai jamais ouvertement, aussi je dis maintenant :
— «Пане Ґавіні, ходіть-но погляньте на це, я наперед певна, що з вашим таким витонченим смаком ви визнаєте це чарівним».
-« M. Gavini venez donc voir ça, je suis sûre d’avance qu’avec votre goût si délicat vous le trouverez exquis. »
Це завжди спрацьовує, окрім тих випадків, коли він уже висловився наперед.
Ça prend toujours, sauf les cas où il s’est exprimé d’avance.
Зрештою, сьогодні він погодився зі мною, що портрети Бастьєна-Лепажа незмірно вищі за портрети Мейссоньє. Це коштувало мені шести місяців суперечок, але я дуже задоволена. Він піде розповідати про це всім світським панам і паням, які мають його за великого критика, наче відкрив це сам.
Enfin aujourd’hui, il a convenu avec moi que les portraits de Bastien-Lepage sont infiniment supérieurs à ceux de Meissonnier. Ça m’a coûté six mois de discussion mais je suis très contente. Il ira le dire à tous les hommes et femmes du monde qui le prennent pour un grand critique, comme s’il l’avait découvert tout seul.
Та що мені до Ґавінієвої думки?
Qu’est-ce que ça peut bien me faire l’opinion de Gavini ?
Це маленький потаємний тріумф, кожному приємно, коли його думки беруть гору. У апостолів це оберталося на пристрасть, та й нині ще...
C’est un petit triomphe intime, on aime à faire prévaloir ses idées. Chez les apôtres ça tournait en passion et il y a encore maintenant...
А коли ти молодий, ти повний вогню, тобі хочеться поділитися своїм захватом; колись мені стане байдуже, мені вже й тепер байдуже до декотрих речей. А Бастьєн-Лепаж здобуде через це світських людей, які наразі його неабияк зневажають. Я ж... я хотіла б бути корисною й приємною для всіх, грати роль провидіння; рятувати, нашвидку творити щастя і навіть, о диво! не надто прагнучи, щоб знали, що це я. Та я ж янгол!
Et quand on est jeune on est plein de feu, on veut faire partager ses enthousiasmes, un jour je m’en ficherai, je me fiche déjà de certaines choses. Et Bastien-Lepage y gagnera des gens du monde qui le méprisent passablement à l’heure qu’il est. Moi... je voudrais être utile et agréable à tout le monde, jouer le rôle de providence; sauver, improviser des bonheurs et même ô étonnement ! sans désirer par trop qu’on sache que c’est moi. Mais je suis un ange !
Щойно надійшло жалобне повідомлення Бастьєна. А позаяк архітектор написав мені листа з нагоди моєї жалоби, я гадаю, що мушу відповісти йому тим самим. І я щойно зіпсувала з десяток аркушів.
La lettre de faire-part de Bastien vient d’arriver. Et comme l’architecte m’avait écrit une lettre à l’occasion de mon deuil je pense que je dois lui rendre la pareille. Et je viens de gâcher une dizaine de feuilles.
Я дуже хотіла б не вживати слів: найщиріше співчуття, горе, що вас спіткало, які трапляються в усіх цих штампах, а зрештою доходжу ось до чого: «Поспішаю висловити наше найщиріше співчуття з приводу горя, що спіткало вашу родину, і просити вас, як і вашого брата, повірити в мою велику й щиру приязнь».
Je voudrais beaucoup ne pas employer les mots: part très vive, malheur qui vous frappe qui se trouvent dans toutes ces machines et j’en arrive tout de même à ceci: « Je viens vous dire la part très vive que nous prenons au malheur qui frappe votre famille et vous prier ainsi que votre frère de croire à ma grande et sincère amitié. »
Велика й щира приязнь! — видається мені надмірним! Але я не хотіла б бути холодною, хоч і маю на них зуб... а вони того й не здогадуються. Як же бути? Щасливець, що мене читатиме, знайде дуже свіжі формули, але мені з цього жодної користі. Чому «велика й щира приязнь» до Жюля? Я знаю його лише трохи, я ним захоплююся, але велика й щира приязнь — це звучить надмірно. Радше слід було б сказати, що я співчуваю тому, що... Приязнь до Жюля? Ні. У цьому немає ні складу, ні ладу.
Grande et sincère amitié ! me paraît excessif ! Mais je ne voudrais pas être froide bien que je leur en veuille... sans qu’ils s’en doutent.
№ 2 «Поспішаю, дорогий пане, висловити вам цілком щире співчуття — моє й моїх рідних — з приводу горя, що вас спіткало. Будьте ласкаві, прошу вас, передати наше найщиріше співчуття вашому братові й повірити в мою приязнь».
n° 2 « Je viens cher Monsieur vous dire la part vraiment sincère que moi et les miens prenons au malheur qui vient de vous frapper. Veuillez je vous prie transmettre nos sympathies très vives à votre frère et croire à mon amitié. »
Ну? Котрий? Перший кращий, якби... Але... Я писала б йому самому. А позаяк до цього ще не дійшло.
Hein ? Laquelle ? La première est mieux si... Mais ... Je lui aurais écrit à lui-même. Et puisque nous n’en sommes pas là.
Я обираю № 2.
C’est le n° 2 que je choisis.
Ні, дивіться в наступному зошиті.
Non, voyez dans le cahier suivant.