❦
Неділя, 16 вересня 1883
Я хвора, тяжко. І накладаю собі величезний наривний пластир на груди. Після цього сумнівайтеся в моїй мужності й моєму бажанні жити. Зрештою, ніхто про це не знає, окрім Розалі; я походжаю майстернею, читаю, розмовляю й співаю майже гарним голосом. Як часто буває в неділю, я нічого не роблю, і це нікого не дивує. Ґавіні й Чумаков обідають сьогодні ввечері, і я не сходжу вниз, бо Ґавіні дратує мене понад усяку міру, як Сент-Аман, і бо я щойно ним наситилася, — таку причину названо моїй родині; а та, своєю чергою, каже, що в мене страшна мігрень. У мене ніколи не було мігрені, крім одного разу. Я задоволена, сама; повечерявши за читанням, я веліла погасити все світло, розсунути завіси й походжаю своїм поверхом у пишному місячному сяйві. Це теж насолода.Dimanche 16 septembre 1883Je suis malade, à fond. Et je m’applique un immense vésicatoire sur la poitrine. Après cela doutez de mon courage et de mon désir de vivre. Personne ne le sait du reste sauf Rosalie, je me promène dans l’atelier, lis, cause et chante avec presque une belle voix. Comme souvent le dimanche je ne fais rien, ça n’étonne personne. Gavini et Tchoumakoff dînent ce soir et je ne descends pas parce que Gavini m’agace au suprême degré comme Saint Amand et que je viens d’en prendre, c’est la raison donnée à ma famille; à son tour ma famille dit que j’ai une migraine affreuse. Je n’ai jamais eu la migraine sauf une fois. Je suis contente, seule, après avoir dîné en lisant je fais éteindre toutes les lumières, ouvrir les rideaux et me promène dans mon étage par un splendide clair de lune. C’est encore une jouissance cela.
І серед такого горя я порівняно щаслива. Дізнаюся, що Жері й княгиня внизу, і велю переказати, що мігрень минає, тож я заснула, бо завтра рано матиму натурницю, що й правда.
Et au milieu de tant de misère je suis relativement heureuse. J’apprends que Géry et la princesse sont en bas et je fais dire que ma migraine allant mieux je me suis endormie ayant modèle demain de bonne heure, ce qui est vrai.
А ще... Моя прекрасна душа прагне спорідненої душі.
Et puis... Ma belle âme demande une âme-sœur.
Я така самотня серед своїх, вони мені докучають. І ніколи не матиму подруги; Клер каже, що я не можу мати подруги-дівчини, бо не маю дрібних таємниць і дрібних дівочих історій.
Je suis si seule avec les miens, ils m’embêtent. Et n’aurai jamais d’amie, Claire dit que je ne puis avoir d’amie, jeune fille parce que je n’ai pas de petits secrets et de petites histoires de jeune fille.
— Ви надто бездоганна, вам нема чого приховувати.
— Vous êtes trop bien, vous n’avez rien à cacher.
Вдячність зобовʼязує мене додати, що ця мала дуже дотепна. У шістнадцять років вона блискуче склала іспити в ратуші. І я читала її твори, у яких трапляються вельми вигадливі фрази.
La reconnaissance m’oblige à ajouter que cette petite est très spirituelle. Elle a passé à seize ans ses examens superbement à l’Hôtel de Ville. Et j’ai lu de ses compositions qui contiennent des phrases très historiées.
А втім... Послухайте, я не хочу дівочої дружби. Чоловічої дружби — так, бо тут завжди є якась задня думка або ж Кохання, Кохання, Кохання.
Du reste... Ecoutez, je ne veux pas d’amitié de jeune fille. Amitiés d’hommes oui car il y a toujours quelque arrière-pensée ou bien Amour, Amour, Amour.
Записавши це, я майже вже й не прагну цього...
L’ayant écrit je n’y tiens presque plus...