❦
Пʼятниця, 14 вересня 1883
Вернісаж.1 Тільки-но прибувши, ми зустрічаємо Сент-Амана, а за кілька хвилин — Еміля, що прогулюється з пані Маккей. За відсутності Жюля ця шанована й доброчесна особа, певна річ, могла прийняти лише руку його брата. Скінчиться тим, що вона за нього вийде. Це нестерпно. А тут і Ґавіні підходить запропонувати мені руку! Я не дивилася на Бастьєнових робіт, бо цей бездарний бонапартист довів би мене до сказу своїми ідіотськими судженнями й зверхнім виглядом. Ну й осел.Vendredi 14 septembre 1883Vernissage. Tout de suite en arrivant nous rencontrons Saint-Amand et quelques minutes après Emile promenant Mme Mackay. En l’absence de Jules cette respectable et vertueuse personne ne pouvait naturellement accepter que le bras de son frère. Elle finira par l’épouser. C’est assommant. Et voilà que Gavini vient me donner le bras ! Je n’ai pas regardé les Bastien car cet inepte bonapartiste m’aurait enragée par ses jugements idiots et son air supérieur. Quel âne.
Позаяк я не бачила Бастьєнових робіт, мені важко говорити про живопис.
Du moment que je n’ai pas vu les Bastien il m’est difficile de parler peinture.
Що ж до скульптури, я бачила Сен-Марсо — «Арлекіна», «Генія» та портрет пана Ренана.
Pour ce qui est de la sculpture j’ai vu Saint-Marceaux, l’Arlequin, le Génie et le portrait de M. Renan.
Думка моя не змінюється, я пишу про це три сторінки Божидарові, вплітаючи й Бастьєна, та Бастьєна на другому плані. У цьому листі Божидар зітре підпис і надішле його Сен-Марсо, наче внаслідок зради.
Mon opinion ne change pas, j’en écris trois pages à Bojidar en entremêlant de Bastien mais Bastien au deuxième plan. Cette lettre Bojidar en effacera la signature et l’enverra à Saint-Marceaux comme si c’était par l’effet d’une trahison.
Те, що я молилася Богу, пішло мені на користь — я краще чую. Але повернімося до Виставки. Сент-Аман утнув мені штуку, що мене мало не прибила: він знається з однією новою акторкою-початківкою й просуває її; вона якусь мить пробула в майстерні, і ось він підводить її до мене, а я мушу з нею розмовляти. Я відчула, що вся побіліла, ноги мені підкосилися; не потрібен мені був цей удар, бо я хвора і проходила ціле пообіддя з дуже сильною гарячкою.
Avoir prié Dieu m’a fait du bien, j’entends mieux. Mais revenons à l’Exposition. Saint-Amand m’a joué un tour qui m’a à moitié assommée, il connaît et lance une petite actrice nouvelle qui a été un instant à l’atelier et voilà qu’il me l’amène et que je suis obligée de lui parler. Je me suis sentie devenir toute blanche, ça m’a cassé les jambes, je n’avais pas besoin de ce coup, car je suis malade et c’est avec une fièvre très considérable que je me suis promenée toute l’après-midi.
Увечері Сент-Аман прибігає й присягається всіма святими, дає найсвятіше слово честі, що не приводив її, що то вона прийшла сама й хотіла мене бачити, бо була в майстерні Жюліана тощо. Божевільний цей чоловік, і божевільний небезпечно. Та позаяк він заперечує й дає слово честі, я прощаю, чи радше вірю його слову. Він мене дратує.
Le soir Saint-Amand accourt et jure ses grands Dieux , donne sa parole d’honneur la plus sacrée qu’il ne l’a pas amenée, que c’est elle qui est venue, toute seule et qu’elle voulait me voir ayant été à l’atelier Julian etc. Il est fou cet homme et fou dangereux. Mais comme il nie et donne sa parole d’honneur, je pardonne ou plutôt je crois à sa parole. Il m’ennuie.
Що ж до архітектора, він прийшов посидіти з нами, тільки-но пішла його братова. Здається, його брат вважає, ніби у Франції до нього суворі, і поїде жити до Америки. Це безглуздя.
Pour ce qui est de l’architecte il est venu rester avec nous une fois sa belle-sœur partie. Il paraît que son frère trouve qu’on est dur pour lui en France et ira vivre en Amérique. C’est insensé.
Стомливий це день. Архітектор дозволяє собі мати себе за чоловіка й ось уже певний час робить кілька компліментів. Та як це сказати? Він не залицяється до мене. О! ні, що ви, але в його поведінці є щось, як мені здається... Звісно, я й знаку не подаю і ніколи не покажу, що допускаю, ніби він може мною захоплюватися. [Слова: Він дратує. Захоплюється Жюлем.] Вона добʼється, щоб він з нею одружився. Це безглуздо.
C’est une journée fatigante. L’architecte se permet de se considérer comme un homme et fait quelques compliments depuis quelques temps déjà . Mais comment dire ? Il ne me fait pas la cour. Oh ! non, par exemple, mais il y a dans son air quelque chose, il me semble... Il est bien entendu que je n’ai l’air de rien et jamais je ne ferai voir que j’admets qu’il puisse m’admirer. [Mots Il agace. Admire Jules.] Elle se fera épouser. C’est bête.
Я дуже хвора й дуже сумна.
Je suis très malade et très triste.
Сент-Аман попросив у мене нотаток про Салон для «Спорту».
Saint-Amand m’a demandé des notes sur le Salon pour le « Sport ».
Я звеличила Бастьєна й Сен-Марсо.
J’ai exalté Bastien et Saint-Marceaux.
Архітектор удає, ніби розуміє «Арлекіна» так само, як я.
L’architecte fait semblant de comprendre l’Arlequin comme moi.
Отже, Жюль Бастьєн-Лепаж... скінчить погано... Як Коко.
Alors Jules Bastien-Lepage... finira mal... Comme Coco.
Ну от, це знов буде не він. Це гнітить. Я захоплююся талантом, генієм Сен-Марсо, але говорю про це надто багато, щоб іще й думати про нього. А з архітектором я розмовляю охочіше, ніж з іншими, бо він — брат цікавої людини. Це відблиск.
Allons ce ne sera pas encore lui. C’est décourageant. J’admire le talent, le génie de Saint-Marceaux mais j’en parle trop pour y penser. Et je cause avec l’architecte de préférence aux autres parce qu’il est le frère d’un être intéressant. C’est un reflet.
І цей відблиск мені миліший за ліхтарики інших.
Et j’aime mieux ce reflet que les lampions des autres.
Зрештою, я не закохана в нього, як того вечора, але звикла про нього думати. Це тривало кілька годин.
Enfin, je n’en suis pas amoureuse comme l’autre soir mais je me suis habituée à y penser. Ça a duré quelques heures.
Коли ж нарешті це стане серйозним.
Quand donc cela sera-t-il sérieux.
Примітки
Vernissage (вернісаж, букв. «лакування») — день закритого попереднього перегляду Салону, коли митці покривали свої картини лаком перед відкриттям для публіки. ↩