❦
Четвер, 6 вересня 1883
Ми їдемо верхи до Парижа так, щоб дістатися Булонського лісу десь об одинадцятій, перетнути його, поснідати на вулиці Ампер, нагодувати коней і повернутися до Жуї о пʼятій. А далі що? Хіба це мене тішить? Аж ніяк. А надто на чужому сідлі, та й така виправа, коли вже немає ні звички, ні вправності.Jeudi 6 septembre 1883Nous allons à cheval à Paris, en sorte d’arriver au Bois vers onze heures, le traverser, déjeuner rue Ampère, faire manger les chevaux et revenir à Jouy à cinq heures. Et puis après ? Est-ce que ça m’amuse ? Mais pas du tout. Et surtout montant sur une selle étrangère, et une course pareille n’ayant plus l’habitude, l’entrainement.
Дурна, а все одно це робиш: маєш надто довгий корсет, що тебе муляє, і маєш амазонку трирічної давності, що не прибрала твоєї форми, словом, це дурне яку ледве разів десять і вдягала, та й то надто рідко.
On est bête, on le fait tout de même, on a un corset trop long qui vous blesse et l’on a une amazone d’il y a trois ans qui n’a pas pris ni votre forme, enfin c’est bête qu’on a mis dix fois à peine à des intervalles trop long.
І перетинати Ліс отак спорядженою... Сподіваймося, що це все ж було не надто бридко... Зрештою.
Et traverser le Bois arrangé ainsi... Espérons que ce n’était tout de même pas trop laid... Enfin.
Я б куди радше малювала. Сільська природа цієї пори дивовижна... Принагідно віддаймо шану Бастьєнові: що більше дивишся на природу, то дужче нею захоплюєшся, він-бо незрівнянний. Скачучи верхи, я побачила гарний город, а там — жінку в сукні... тони «Кохання в селі»1... що починає видаватися мені шедевром... Ні, звісно, перед цими полотнами ви спершу здивуєтеся — ви, мешканець міст або просто чоловік, позбавлений спостережливості: вам це здається сірим... Але придивіться добре до природи й виокремте ту частину, яку треба намалювати, — і ви побачите, що це навдивовижу правдиво, а ця прикмета дозволяє цілковито віддатися інтелектуальному змістові твору. Бо я хочу, щоб моїм почуттям не заважали вади пензля.
J’aimerais bien mieux peindre. La campagne en cette saison est merveilleuse... En passant rendons hommage à Bastien, plus on regarde la nature plus on l’admire, il est prodigieux. Tout en courant à cheval j’ai vu un beau potager et là une femme avec une robe... les tons de l’Amour au village... qui commence à me sembler un chef d’œuvre... Non, sans doute devant ces toiles vous resterez d’abord surpris, vous habitant des villes ou simplement homme manquant d’observation, cela vous paraît gris... Mais regardez bien la nature et isolé le morceau à peindre, vous verrez que c’est admirablement juste et c’est une qualité qui permet de s’adonner complètement à la signification intellectuelle de l’œuvre. Car je veux moi que mes sentiments ne soient pas arrêtés par des infirmités de brosse.
Що ще вам сказати? Усі мої роздуми завжди завершуватимуться актом поклоніння цьому великому митцеві, цьому великому поетові. Боже мій, ось що пояснює те враження того вечора... Захоплюєшся ним так, так, що доходиш аж до...
Que vous dirai-je encore ? Toutes mes réflexions se termineront toujours par un acte d’adoration envers ce grand artiste, ce grand poète. Mon Dieu, cela explique l’impression de l’autre soir... On l’admire tant, tant, qu’on va jusqu’à...
Краще було б самій мати талант. Я щойно побачила картину... Я хотіла б написати її тут, упоратися за місяць, не довше.
Il vaudrait mieux moi-même avoir du talent. Je viens de voir un tableau... Je voudrais le faire ici, l’enlever en un mois pas plus longtemps.
Примітки
Назва картини Жюля Бастьєна-Лепажа (1882); в оригіналі французькою: LʼAmour au village. ↩