❦
Вівторок, 14 серпня 1883
Ну, а сьогодні? Кажу вам — усе стерлося.Mardi 14 août 1883Eh bien et aujourd’hui ? Je vous le dis c’est effacé.
Тобто ось у чім річ. Я зʼясувала, що то було за почуття того вечора. Я зазнавала його вже в Лондоні, в Італії, у Луврі. Надто колись це почуття було дуже гостре кілька років тому. Варто мені було приїхати до якогось дуже великого міста, як мене охоплювали тривога, смуток і тисяча почуттів, які можна підсумувати так: «скільки речей, скільки істот, скільки грошей, скільки витворів мистецтва! скільки статків! І подумати тільки, що це ніколи не буде моїм!»
C’est-à-dire voilà. J’ai trouvé ce que c’était que le sentiment de l’autre soir. Je l’ai éprouvé déjà à Londres, en Italie, au Louvre. Surtout dans le temps, ce sentiment très vif il y a quelques années. Je ne pouvais arriver dans une très grande ville sans être saisie d’inquiétude et de tristesse et de mille sentiments qui peuvent se résumer ainsi: « que de choses, que d’êtres, que d’argent, que d’objets d’arts ! que de pensions ! Et dire que ce ne sera jamais à moi ! “
Якби хтось був здатен відчувати щось подібне перед коштовністю, банкнотами чи годинником, він був би злодієм, а може, й убивцею.
Si l’on était susceptible d’éprouver quelque chose de pareil devant un bijou, des billets de banque ou une montre, on serait voleur et peut-être assassin.
Загарбати, володіти, царювати, панувати, жити життям цілого народу — ось інстинкти нещасної істоти, що вам пише.
Accaparer, posséder, régner, dominer, vivre de la vie d’un peuple entier, voilà les instincts de la malheureuse créature qui vous écrit.
То як же ви хочете, щоб мене, коли я опиняюся перед таким предметом, як Бастьєн-Лепаж, не охопила жага, а отже, смуток і зневіра.
Comment voulez-vous donc que me trouvant devant un objet comme Bastien-Lepage je ne sois pas saisie de convoitise et par conséquent de tristesse et de découragement.
І справді не було жодної потреби накладати на мене цю страшну тілесну неповноцінність, щоб розлютити мене щоб я зазнавала нападів люті. Хтось, кого хотілося б бачити не лише рівнею собі, а й своїм... підлеглим, хтось, кого хотілося б упокорити, скорити, зачарувати, — цей хтось... щадить тебе, якщо він делікатний, і жаліє тебе!
Et il n’y avait vraiment pas besoin de m’infliger cette affreuse infériorité physique pour m’enrager pour que j’éprouve des mouvements de rage. Quelqu’un qu’on voudrait voir non seulement son égal mais son... subordonné, quelqu’un qu’on voudrait dominer, subjuguer, charmer, ce quelqu’un... vous ménage s’il est délicat et vous plaint !
Але ж це жахіття.
Mais c’est monstrueux.
А сьогодні ввечері? Сьогодні те саме.
Et ce soir ? Ce soir c’est la même chose.
Коли лякаєшся наперед, очікувані прикрощі не настають. Так воно завжди — самі розчарування.
Quand on s’effraye d’avance les ennuis attendus n’arrivent pas. Tant il est vrai qu’il y a toujours déception.
Не те щоб я зрікалася... Ах! Боже, тільки ж це неможливо, і тоді мусиш скоритися... з люттю і не скоряючись. Отже...
Ce n’est pas que je renonce à ... Ah ! Dieu seulement c’est impossible et alors on se résigne... avec rage et sans se résigner. Donc...
Ох! хоч би що я... Ні, не виходить. Хоч би як я сподівалася, що, може, цього й не видно, але що... Ні, як враження — жодного, жодного, жодного. Я повторюю це собі, щоб дужче себе роздратувати. Але чому, чому, чому?!
Oh ! j’ai beau... Non, ça n’y est pas. J’ai beau espérer que ça ne se voit peut-être pas mais que... Non, comme impression aucune, aucune, aucune. Je me le répète pour mieux m’exaspérer. Mais pourquoi, pourquoi, pourquoi ?!
Я бачу себе придорожнім стовпом, а архітектор бачить у мені тисячу принад. Погодьтеся, що це... Цьому й назви немає! Немає, цього просто немає.
Je me regarde comme une borne et l’architecte me trouve mille grâces. Convenez que c’est... Ça n’a pas de nom ! Ça n’en a pas, ça n’est pas.
І тоді падаєш навколішки перед Богом, щоб він зробив так, аби це сталося. Якщо Господа Бога не існує... Та якщо він існує, Він однаково мене не послухає... бо я в ньому засумнівалася. Ах! якби він мені це дарував, якби він мені це дарував, я б ніколи більше не сумнівалася! Це не обіцянка задля вигоди, я нічого так не прагну, як вірити, але Він робить мене невіруючою, гнітячи мене. Усі ці прикрощі й це непоправне нещастя.
Et alors on va tomber à genoux devant Dieu pour qu’il fasse que cela soit. S’il n’existe pas le Bon Dieu... Mais s’il existe Il m’écoutera tout de même pas... parce que j’en ai douté. Ah ! s’il m’accordait ça, s’il m’accordait ça, je n’en douterais plus Jamais ! Ce n’est pas une promesse pour obtenir, je ne demande pas mieux que de croire mais Il me rend incrédule en m’accablant. Tous les ennuis et cet irréparable malheur.
Треба, щоб він... Боже мій, зроби так, щоб це сталося...
Il faudra qu’il... Mon Dieu faites que cela soit...
Чого вартий мій живопис? Навіщо малювати? Я вже не відчуваю своїх майбутніх улюблених творів...
Qu’est-ce que ma peinture ? A quoi bon peindre ? Je ne sens plus mes œuvres futures favorites...
Жюль каже, що живопис — це божественний підсумок літератури, квінтесенція... Триста сторінок в одному полотні, двадцять чотири години в одній хвилині...
Jules dit que la peinture est le résumé divin de la littérature, la quintescence... Trois cents pages en une toile, vingt-quatre heures en une minute...
Ах! якщо він так на це дивиться... він надто сильний і ніколи мене не покохає. Зрештою, якби це мало статися, то вже сталося б — кохання з першого погляду. То що ж? Я ж його кохаю, а воно не прийшло враз... Тобто, правду кажучи, я його не кохаю — ось чому воно не прийшло одразу.
Ah ! s’il le prend ainsi... il est trop fort et ne m’aimera jamais. Enfin si ça devait arriver cela serait déjà, le coup de foudre. Alors ? je l’aime bien moi et ce n’est pas venu d’un coup... C’est-à-dire qu’à dire vrai je ne l’aime pas voilà pourquoi ce n’est pas venu tout de suite.
Чи хотіла б я, щоб він кохав мене так, як я його?
Voudrais-je qu’il m’aimât autant que je l’aime ?
За браком кращого — певно, так.
Faute de mieux, sans doute.
То виходить, якщо це не прийшло одразу, воно вже ніколи не прийде?! Це було б безнадійно. Ану ж бо...
Alors puisque ce n’est pas venu tout de suite ça ne viendra jamais ?! Ce serait désespérant. Voyons...
Що ж, зрештою, він вважає мене розумною, може, милою тощо, та й по всьому. У нього не ті підстави, що в мене... По-перше, я обожнюю його талант, і саме завдяки талантові я на нього дивлюся й відкриваю всі інші його чесноти, а всі його чесноти разом і складають його геній.
Eh bien, enfin il me trouve intelligente, gentille peut-être, etc. mais voilà tout. Il n’a pas les mêmes raisons que moi... D’abord j’adore son talent et c’est son talent qui fait que je le regarde et que je découvre tous ses autres mérites et tous ses mérites ensemble font son génie.
Зрештою, якщо він не запросив мене подивитися на свої етюди, то це... Я знаходжу слушні мистецькі причини; гадаю, він пише велику марину з різних своїх етюдів і, гадаю, каже, що поїхав, аби працювати у спокої.
Enfin s’il ne m’a pas invitée à venir voir ses études c’est... Je découvre de bonnes raisons artistiques, je crois qu’il fait une grande marine avec ses diverses études et je crois qu’il se dit parti pour travailler avec tranquillité.
І в нього, і в мене Мистецтво над усе, тож я розумію, що певні думки, химери... і потрібен цілковитий спокій, а якби його запросили на обід, це порушило б лад його духу, виникла б перерва в потоці, у тому мозковому флюїді, що керує його оком і рукою, і тоді — прощавай, результате, шуканий, плеканий, виношений, опрацьований... Досить одного слова, одного чужого обличчя, однієї минущої прикрості — і увага відвернена... Вам це видається теорією, притягнутою за вуха, але він до такої міри людина цієї теорії, що вона видається правдоподібною. Зрештою, я й сама вже така, хоч мої етюди — ще не твори, які вимагають того самого, що його твори.
Chez lui et chez moi l’Art passe avant tout, ainsi je comprends que certaines idées, manies... et une paix absolue est nécessaire et si on l’invitait à dîner ça dérangerait la disposition de son esprit, il y aurait, solution de continuité dans le courant, dans le fluide cérébral qui guide son œil et sa main et alors-adieu le résultat cherché, caressé, amené, travaillé... Il ne faut qu’un mot, qu’une figure étrangère, qu’un ennui passager, l’attention est détournée... Cela vous paraît une théorie tirée par les cheveux, mais il est tellement l’homme de cette théorie qu’elle est vraisemblable. Du reste je suis déjà ainsi, bien que mes études ne soient pas encore des œuvres qui exigent ce qu’exigent ses œuvres.
викресленоПишу Емілю, щоб дізнатися достоту, де перебуває «Жанна дʼАрк»; хочу її купити, щоб зробити сюрприз.
Зрештою, усе це мені байдуже.
En somme tout cela m’est indifférent.
Але ж усе це і є життя, дурненька.
Mais tout cela est la vie, petite sotte.