❦
Субота, 28 липня 1883
Божидар і Еміль Бастьєн приходять снідати. Божидарові здається, що він ширяє в хмарах, він заходив по Еміля додому, і його допустили побачити майстерню відсутнього... Тепер розмов вистачить на рік: «Бастьєн мені сказав», «Бастьєн зробив те», «Бастьєн мав по мене заїхати», «Я був у Бастьєна, коли...» тощо тощо.Samedi 28 juillet 1883 Bojidar et Emile Bastien viennent déjeuner. Bojidar croit marcher sur des nuages, il est allé prendre Emile chez lui et a été admis à voir l’atelier de l’absent... Voilà des conversations pour un an « Bastien m’a dit » « Bastien a fait cela » « Bastien devait venir me prendre » « J’étais chez Bastien lorsque... » etc. etc.
Ці двоє юнаків стануть дуже близькими друзями, і я в захваті, що зараховую їх до своїх вірних. Вони відкрили, що я страшенно кокетлива, і це бавить мене до нестями! Бо я спускаюся снідати в блузі із сірого полотна із закасаними вище ліктя рукавами. А оскільки ви надзвичайно гарна, додає Божидар, кокетство полягає в тому, щоб показуватися в такому вбранні, яке налякало б інших жінок. Архітектор твердить, що я майже ніколи не матиму щирих порад, бо всі митці, яких він тут бачив, при мені не бувають самими собою, що вони стають улесливими чи любʼязними... Окрім Жюля й нього, певна річ. А я говорю так, що наївний архітектор вірить у якусь ненависть до Жюля. Зрештою, те, що він каже, улесливе, але прикре... А проте Жюліан сам на сам цілком щирий, до того ж так добре відрізняєш спонтанні схвалення від поблажливих... Брехати можуть лише слова, не очі й голос!
Ces deux jeunes gens vont être très amis et je suis enchantée de les compter parmi mes fidèles. Ils ont découvert que je suis horriblement coquette et ça m’amuse à la folie ! Parce que je descends déjeuner en blouse de toile grise avec les manches retroussées au-dessus du coude. Et comme vous êtes excessivement jolie renchérit Bojidar, la coquetterie consiste à vous montrer avec des accoutrements à qui feraient peur aux autres femmes. L’architecte prétend que je n’aurai presque jamais de conseils sincères car tous les artistes qu’il a vus ici ne sont pas eux-mêmes avec moi, qu’ils deviennent flatteurs ou aimables... Sauf Jules et lui bien entendu. Moi, je parle de telle façon que l’innocent architecte croit à une sorte de haine pour Jules. Enfin ce qu’il dit est flatteur mais embêtant... Pourtant Julian seul à seul est bien sincère, du reste on distingue si bien les approbations spontanées de celles d’indulgence... Les paroles seules peuvent mentir, pas les yeux et la voix !
А ще архітектор бачив цих людей у Салоні чи за столом, але не в моїй майстерні.
Et puis l’architecte a vu ces gens au Salon ou à table mais pas dans mon atelier.
Божидар іде з нами дивитися виставку конкурсу скульптури, я розмовляю там із Кабанелем, який оголошує, що премію з живопису дають Баше з майстерні Жюліана.
Bojidar vient avec nous voir l’Exposition du concours de sculpture, j’y cause avec Cabanel qui annonce que le prix de peinture est donné à Baschet, de chez Julian.
Еміль Бастьєн каже, що з такою композицією, як моя остання, мене прийняли б на вступний конкурс до Школи. І він щирий. Через гарненькі парадокси Сен-Марсо я ладна була провалитися крізь землю.
Emile Bastien dit que avec un ensemble comme mon dernier je serais reçue au concours de place à l’Ecole. Et il est sincère. Saint-Marceaux avec ses jolis paradoxes m’avait fait rentrer sous terre.
Скульптури Школи знов додають мені відваги, принесли деревʼяний каркас, і я таки зроблю свій ескіз більшим, щоб розважитися...
Les sculptures de l’Ecole me redonnent du courage, on a apporté la carcasse en bois et je vais tout de même faire mon esquisse en plus grand, pour m’amuser...
Щодня в нас хтось обідає, але сьогодні ввечері до нас прибуває пʼятеро гостей: Енгельгардти, Черницька, Сент-Аман, Байєль.
Tous les jours il y a quelqu’un à dîner mais ce soir il nous arrive cinq personnes, les Engelhardt, la Tchernitsky, Saint-Amand, Bailleul.
Після обіду ми спускаємося до помешкання Пітошарів, де Розалі частує нас чаєм і де мій духовний син Луї-Жюль-Рене співає пісеньки з кафешантану. Цей славний смаглявчик виступав у «Амбасадорах», ми відкрили це мистецьке минуле якийсь час тому.
Après dîner nous descendons dans l’appartement des Pitauchard où Rosalie nous offre du thé et où mon fils spirituel Louis-Jules-René chante des chansons de café concert. Cet illustre mauricaud a été aux Ambassadeurs, nous avons découvert ce passé artistique il y a quelque temps.
Багато сміялися, мені не було весело: я думала про славу в скульптурі й малярстві.
On a beaucoup ri, je ne me suis pas amusée, pensant aux gloires de sculpture et peinture.
А Тібоден дістав три франки на чай. Тібоден — це Луї, мені кумедно називати його, як міністра, і це прізвисько прийняли всі завсідники. Оскільки між теперішньою годиною й миттю, коли я пишу, мине років пʼятдесят, варто сказати, що Тібоден утік із Пруссії і під чужим іменем знову воював, хоч і дав слово честі більше не воювати в обмін на те, що його випустили на волю. Уявіть собі напади реакційних газет, жарти, пісеньки тощо про слово честі міністра. Який звʼязок між ним і Жюлем-Рене?
Et Thibaudin a eu trois francs de pourboire. Thibaudin c’est Louis, je trouve drôle de l’appeler comme le ministre, et le sobriquet est adopté par tous les habitués. Comme il y aura cinquante ans entre l’heure actuelle et le moment où j’écris, il est bon de dire que Thibaudin s’est évadé de la Prusse et sous un faux nom a combattu de nouveau quoique ayant donné sa parole d’honneur de ne plus faire la guerre moyennant qu’il avait été laissé en liberté. Vous vous figurez les attaques des journaux réactionnaires, plaisanteries, chansons, etc. sur la parole d’honneur du ministre. Quel rapport entre lui et Jules-René ?
Не знаю.1 Але з нісенітниць можна зробити кумедні речі.
Nesdo. Mais il y a des choses drôles à faire de non-sens.
Примітки
В оригіналі латиною: «Nesdo» (так у друкованому тексті; найімовірніше, звичне для Марі «Nescio» — «не знаю», де склад «ci» прочитано як «d»). ↩