❦
Вівторок, 17 липня 1883
Усе так само заклопотана кристалізаціями, без обʼєкта, на жаль.Mardi 17 juillet 1883 Toujours préoccupée des cristallisations, sans objet, hélas.
І скульптурою. Малярство йде трохи краще.
Et de la sculpture. La peinture va un petit peu mieux.
О! мати талант!! Стерти цю жалюгідну відзнаку! Виставити дітлахів, «Святих жінок» у геть чорній рамі, а внизу текст: ...І, приваливши великий камінь до входу гробу, відійшов. А Марія Магдалина та інша Марія лишилися там, навпроти гробу.
Oh ! avoir du talent !! Effacer cette misérable mention ! Exposer les gamins, les Saintes femmes dans un cadre tout noir et au bas le texte: ... Et ayant roulé une grande pierre à l’ouverture du sépulcre il s’en alla. Or Marie-Magdeleine et l’autre Marie étaient demeurées là en face du sépulcre.
І статую. Навсікая чи Аріадна, ескізи геть готові. Аріадна викличе кпини, скажуть, що це я, покинута — ким? А Навсікая. Я люблю обидві.
Et une statue. Nausicca ou Ariadne, les esquisses sont tout arrêtées. Ariadne fera blaguer, on dira que c’est moi, abandonnée par qui ? Et Nausicaa. J’aime les deux.
Три речі. Дві картини й статуя. Я цього так бажаю, що боюся найжахливіших нещасть.
Trois choses. Deux tableaux et une statue. Je le désire tellement que je crains les plus affreux malheurs.
Стендаль каже, що кохання живе надією і страхом найжахливіших нещасть. Ну то це кохання? Рівнозначне. Ах! треба, щоб обʼєкт був бездоганний, аби надихати такі почуття.
Stendhal dit que l’amour vit d’espérance et de craintes des plus affreux malheurs. Eh bien c’est de l’amour alors ? L’équivalent. Ah ! il faut que l’objet soit irréprochable pour inspirer de tels sentiments.
Ну ж бо, хіба я не покохаю? І кого? Найменш неможливим видавався б іще той художник, який мене ненавидить, та й то ні. Незнайомець? Але я знайду в ньому вади. Ні.
Voyons, est-ce que je ne vais pas devenir amoureuse ? Et de qui ? Le moins impossible paraîtrait encore le peintre qui me déteste, mais pas même. Un inconnu ? Mais je lui trouverai des défauts. Non.
Кохання не може поглинути мене цілком, це буде щось додаткове, увінчання будівлі; приємний надмір. Зрештою, побачимо. Якби я була одружена з бароном, це владнало б чимало речей... Бо тоді кохання не було б вічним зобовʼязанням, я була б менш вибагливою, бо могла б міняти... Якомога рідше. Ах! це було б дуже приємне існування... Але цього не станеться, заздалегідь сплановані речі майже завжди зриваються.
L’amour ne peut pas m’absorber entièrement, ce sera un accessoire, le couronnement de l’édifice; un superflu aimable. Enfin nous verrons bien. Si j’étais mariée avec le baron cela arrangerait bien des choses... Car alors l’amour ne serait pas un engagement éternel, je serais moins difficile puisque je pourrais changer... Le moins possible. Ah ! ce serait une existence bien agréable... Mais ça ne se fera pas, les choses combinées d’avance ratent presque toujours.
Свистять (є переговорна трубка з передпокою до майстерні), і я йду спитати, що це, з легким серцебиттям, бо це цілком міг би бути архітектор, який, мабуть, уже повернувся. Це Дюсотуа.
On siffle (il y a un porte-voix de l’antichambre à l’atelier) et je vais demander ce que c’est avec un léger battement de cœur, car cela pourrait bien être l’architecte qui doit être revenu. C’est Dusautoy.
Серцебиття через брата Бастьєна? Та звісно, я ж вам це пояснила. Хіба ж я не сиділа часом цілу годину, чекаючи на Жюліана й Тоні, і дуже схвильована, прошу вас повірити. І це досі так, і коли дзвонять, моє серце калатає. Але це справді дурниці, ці серцебиття не мають нічого спільного зі стендалівськими. То поясніть їх? Чому? Це друзі, з якими я залюбки проводжу вечір, які мене бавлять, перед якими я, гадаю, блищу. А надто архітектор, бо я уявляю собі, що він мене обожнює. Ось так. Я набридаю своїм читачам, але занотовую свої враження.
Un battement de cœur pour le frère de Bastien ? Mais oui, je vous ai expliqué cela. Ne suis-je pas quelquefois restée une heure entière à attendre Julian et Tony, et très agitée je vous prie de le croire. Et c’est encore comme ça et quand on sonne mon cœur palpite. Mais ce sont vraiment des inepties, ces battements de cœur n’ont rien à voir avec ceux de Stendhal. Alors expliquez-les ? Pourquoi ? Ce sont des amis avec lesquels j’aime bien passer une soirée, qui m’amusent, devant lesquels je crois briller. Et l’architecte surtout parce que je me figure qu’il m’adore. Voilà. J’embête mes lecteurs mais je note mes impressions.
Якщо я промахнуся зі своєю Знаменитістю, це буде безглуздо.
Si je rate ma Célébrité ce sera idiot.