❦
Понеділок, 16 липня 1883
Кристалізація не йде мені з голови, і я переконана, що варто написати книжку про невинні кристалізації, які ні до чого не приводять.Lundi 16 juillet 1883 La cristallisation me préoccupe vivement et je suis convaincue qu’il y a un livre à faire sur les cristallisations innocentes, qui n’aboutissent pas.
Я, наприклад, у кого повне пристрасть кохання було б можливе лише в шлюбі, як і всяка інша панна чи навіть заміжня жінка з принципами. Ми через це не вільні від речей, які визначають кристалізації, ці кристалізації ні до чого не приводять, і дозвольте мені сказати тут, що я не люблю слова «кристалізація», але воно, як каже Стендаль, дозволяє уникнути довгої пояснювальної фрази, тож я його вживаю. Я казала, ми казали — так. кохання починається кристалізація починається, якщо «обʼєкт має всі досконалості», ми даємо собі волю й доходимо до кохання. Тобто ми кохаємо, головне — кохати, а не практикувати те, що пан Александр Дюма-син зве коханням.
Moi par exemple chez qui l’amour passion complet serait possible que dans le mariage ou toute autre jeune fille ou même une femme mariée à principes. Nous ne sommes pas exemptes pour cela des choses qui déterminent les cristalisations, ces cristallisations n’aboutissent pas, et permettez-moi de dire ici que je n’aime pas le mot cristallisation mais il évite comme dit Stendhal une longue phrase explicative, je l’emploie donc. Je disais, nous disions oui. l’amour commence la cristallisation commence, si “l’objet a toutes les perfections” nous nous y laissons aller et nous arrivons à l’amour. C’est-à-dire que nous aimons, l’essentiel c’est d’aimer et non pas de pratiquer la chose que M. Alexandre Dumas fils appelle amour.
Якщо обʼєкт не має всіх досконалостей, якщо ми відкриваємо в ньому ваду, вади, чи то бридкість, чи то сміховинність, чи то брак розуму, усе спиняється на півдорозі. Я гадаю також, що її можна спинити з власної волі.
Si l’objet n’a pas toutes les perfections, si nous lui découvrons un défaut, des défauts, soit une laideur, soit un ridicule, soit un manque d’esprit, la chose s’arrête à mi-chemin. Je crois aussi que l’on peut l’arrêter à volonté.
Був початок кристалізації щодо Кассаньяка, я його обмірковую, розглядаю, це галасливий трибун, про нього говорить Європа, жінки за ним божеволіють, його приймають у Сен-Жерменському передмісті. Я даю собі дозвіл його кохати. Кристалізація триває, і я доходжу до кохання. Якби я тоді відкрила в ньому якийсь ґандж в очах світу, кристалізація припинилася б. Інший приклад: припустіть, що я заклопотана, а я трохи заклопотана, не знаю достеменно чому, Бастьєном-Лепажем.
Il y avait commencement de cristallisation pour Cassagnac, je le raisonne, l’examine, c’est un tribun tapageur, l’Europe en parle, les femmes en sont folles, il est reçu par le Faubourg Saint-Germain. Je m’accorde la permission de l’aimer. La cristallisation continue et j’y arrive. Si je lui avais découvert alors quelque déchet aux yeux du monde, la cristallisation cesserait. Autre exemple, supposez que je sois préoccupée, et je le suis un peu je ne sais au juste pourquoi, de Bastien-Lepage.
Та оскільки я не можу дати собі дозволу захопитися на цьому шляху, кристалізація не відбудеться, і кохання не буде.
Mais comme je ne puis me donner licence de m’emballer dans cette voie, la cristallisation ne se fera pas et point d’amour.
Це людина з талантом, але в очах усіх це лише «художник великого таланту». Моє марнославство було б уражене.
C’est un homme de talent, mais aux yeux de tous ce n’est qu’un “peintre de grand talent”. Mes vanités seraient blessées.
Тоді ви скажете: це не справжнє кохання. Можливо. Я розповідаю вам, яка я, і, мабуть, є й інші такі, як я. Припустіть, що той самий художник був би не лише визнаний найбільшим із митців — цього було б замало, — а став би митцем-богом, як покійний Ваґнер, і, маючи в серці не більше, ніж я маю тепер, я певна, що зазнала б найповнішого й найшаленішого кохання-пристрасті.
Alors dites-vous, ce n’est pas du vrai amour. C’est possible. Je vous raconte comment je suis et il y en a probablement d’autres comme moi. Supposez que le même peintre soit non seulement reconnu comme le plus grand des artistes, cela ne suffirait pas mais qu’il devienne un artiste-dieu comme feu Wagner et avec pas plus que ce que j’ai dans le cœur à présent, je me fais forte d’éprouver l’amour-passion le plus complet et le plus fou.
Не буде більше ні перешкод, ні вад, обʼєкт матиме всі досконалості, і кристалізація відбудеться.
Il n’y aura plus d’obstacles, de défauts, l’objet aura toutes les perfections et la cristallisation se fera.
Тепер я занотую всі враження, повʼязані з цим почуттям. Вигляд капелюшка, схожого на капелюшок обʼєкта, спиняє серцебиття, каже Стендаль. До того ж він червонів, чуючи про ріг дверей, біля яких мешкала приятелька його коханої.
Maintenant je vais noter toutes les impressions relatives à ce sentiment. La vue d’un chapeau qui ressemmble à celui de l’objet arrête les battements du cœur, dit Stendhal. Il rougissait en outre en entendant le coin de la porte près de laquelle habitait l’amie de sa bien-aimée.
А я в чотирнадцять років червоніла, вимовляючи чи чуючи слово «герцог» через герцога Гамільтона. Відтоді я вже не відчувала такої сильної чутливості. Коли я читала свої уроки англійської, де часто йшлося про історичних герцогів, це була мука, я тремтіла, мов винна. Відтоді я вже не відчувала цього такою мірою; мені траплялося з насолодою вимовляти імʼя осіб чи назви речей, близьких до Обʼєкта моїх тогочасних мрій; усміхатися, ледь-ледь червоніти — і все.
Moi à quatorze ans, je rougissais en prononçant ou entendant prononcer le mot duc à cause du duc de Hamilton. Depuis je n’ai pas retrouvé cette sensibilité si violente. Lorsque je lisais mes leçons d’anglais ou il était souvent question des ducs historiques c’était un supplice, j’étais tremblante comme une coupable. Je n’ai pas retrouvé cela depuis, à ce degré; il m’est arrivé de prononcer avec plaisir le nom des personnes ou des objets proches de l’Objet de mes rêves du moment; sourire, rougir très peu et voilà tout.
Самолюбство чи марнославство ще викликають у мене вкрай сильні емоції.
L’amour-propre ou la vanité me donnent encore des émotions de la dernière violence.
Я чекаю на візит чи поклін із серцебиттям і справжньою гарячкою, і це від людей, біля яких серцю нема чого робити, часом від жінок. Через цього-таки Жюля я страшенно хвилювалася. Чи прийде він, чи не прийде, чи піде з нами оглядати виставку? Я доклала зусиль і хотіла відшкодувати своє марнославство. Саме через ці почуття я думаю ще про цього митця. А потім його брат користається з цього клопоту, мені здалося, що він закоханий у мене. Що за тонкий смак! Це почуття з боку іншого підлеглого, може, й не непокоїло б мене так, але це брат того, і це міняє справу. Потім мені здається, що він віддаляється, це мене дратує, і ось я дуже цим заклопотана, схвильована й пильно стежу за тим, як він поводиться. Чи тримається воно? Чи минуло?
J’attends une visite ou un salut avec des battements de cœur et de la vraie fièvre, et cela des gens auprès desquels le cœur n’a rien à voir, des femmes quelquefois. Ce même Jules m’a plongée dans des agitations immenses. Viendra-t-il, ne viendra-t-il pas, ira-t-il parcourir l’exposition avec nous ? J’avais fait des frais et je désirais rembourser ma vanité. Ce sont ces sentiments qui ont fait que je pense encore à cet artiste. Et puis son frère bénéficie de cette préoccupation, il m’a paru qu’il était amoureux de moi. quel homme de goût ! Ce sentiment de la part d’un autre subalterne ne me préoccuperait peut-être pas tant, mais c’est le frère de l’autre et ça change les choses. Puis il me semble qu’il se détache, ça me vexe et me voilà très occupée de cela et agitée et en observation devant sa manière d’être. Ça tient-il ? Est-ce passé ?
У такі хвилини вигляд капелюшка, схожого на капелюшок ницого архітектора, може спричинити в мене сильне серцебиття, слово честі. Отже, не варто довірятися цим речам.
Dans ces moments-là la vue d’un chapeau pareil à celui de l’infime architecte peut me causer de vifs battements de cœur, parole d’honneur. Donc il ne faut pas se fier à ces choses.
Потім я виходжу з маршальшею, і мені раптом здається, що вона не така привітна, як зазвичай, і ось серцебиття моє вкрай скомпрометоване, я шукаю причину, уявляю собі тисячу речей і втрачаю голову. Потім... Тільки-но зʼявляється надія сподобатися чоловікові, хоч би якому, цей чоловік одразу виходить із юрби. А потім, звісно, тобі на нього начхати... Ось Карʼє-Беллез. Він був зачарований моєю чарівною персоною, він, може, подумав, що коли я оригінальна чужоземка, мисткиня, то є надія... А коли зʼясував, що я за особа, відсторонився. Він мене непокоїв, і досі важить для мене трохи більше за інших. Зрештою, ось яка я, мають же бути й інші!
Puis je sors avec la maréchale, il me semble tout à coup qu’elle n’est pas aussi gracieuse que d’ordinaire et voilà les battements de mon cœur fort compromis, je cherche la cause, m’imagine mille chose et perds la tête. Puis... Dès qu’on a l’espoir de plaire à un homme quel qu’il soit, cet homme sort immédiatement de la foule. Puis on s’en fiche bien entendu... Voilà Carrier-Belleuse. Il a été charmé par ma ravissante personne, il a peut-être cru qu’étrangère originale, artiste, il y avait de l’espoir... Et une fois éclairé sur ma personne il s’est détaché. Il m’a préoccupé et jusqu’à présent il est toujours un peu plus que les autres. Enfin voilà comment je suis moi, il doit y en avoir d’autres !
Та ось я дуже уважна до кристалізації... Якби я була одружена із Сент-Аманом, це дозволило б бути менш цілісною й задовольнятися частковими кристалізаціями. Я могла б, здається мені... Але під пером усі ці маячіння стають такими відчутними, що я спиняюся.
Mais me voilà très attentive pour la cristallisation... Si j’étais mariée avec Saint-Amand ça permetterait d’être moins entière et de se contenter de cristallisations partielles. Je pourrais il me semble... Mais la plume rend si positives toutes ces divagations que je m’arrête.