❦
Субота, 14 липня 1883
Ми їдемо покататися каретою, щоб побачити місто, прибране прапорами. Це мене бавить. А потім я продовжую вчорашнє зосередження.Samedi 14 juillet 1883 Nous allons faire un tour en voiture pour voir la ville pavoisée. Ça m’amuse. Et puis je continue le recueillement d’hier.
Чи читали ви «Про кохання» Стендаля1? Я читаю його тепер.
Avez-vous lu « L’amour » de Stendhal ? Je le lis à présent.
Я ніколи в житті не кохала — або ж я ніколи не переставала бути закоханою в уявну істоту. Розберімося?
Je n’ai jamais aimé de ma vie ou je n’ai jamais cessé d’être amoureuse d’un être imaginaire. Voyons ?
Прочитайте цю книжку. Вона ще тонша за Бальзака, вона правдивіша, гармонійніша й поетичніша. Він божественно виражає те, що відчували всі, навіть я. Тільки я завжди... була надто аналітична. Я була по-справжньому закохана лише в Одіффре в Ніцці, та й то з невідання.
Lisez ce livre. C’est encore plus délicat que Balzac, c’est plus véritable, c’est plus harmonieux et plus poétique. Il exprime divinement ce que tout le monde a senti, même moi. Seulement moi j’ai toujours... été trop analyste. Je n’ai été vraiment amoureuse que d’Audiffret à Nice et encore par ignorance.
Кохання в пʼятнадцять років, а потім хворобливе захоплення цим страхіттям Лардерелем. А потім? Кассаньяк? Я його забула, отого, та й, зрештою, він привабив мене лише своєю славою, кристалізація2 була посмертна, якщо смію так висловитися. Я кохала його (??) спогадом.
Un amour de quinze ans et puis un entraînement maladif pour cet horreur de Larderel. Et puis ? Cassagnac ? Je l’ai oublié, celui-là et du reste il ne m’a attirée que par sa célébrité, la cristallisation a été posthume si j’ose m’exprimer ainsi. Je l’ai aimé (??) de souvenir.
То я покохаю?
Alors je vais aimer ?
Стендаль говорить про жінок, як про чарівні створіння, які вишивають на пʼяльцях, і відповідно аналізує їхні почуття. Я, очевидно, виняток, ці міркування не можуть мене стосуватися, тож я радше впізнаю себе в його особистих враженнях, які належать зайнятій людині, людині з талантом... Зрештою. То, значить, я колись покохаю? Кого? І це мене сколихне?
Stendhal parle des femmes comme de délicieuses créatures qui font des broderies au métier et il analyse leurs sentiments en conséquence. Je suis évidemment une exception, ces réflexions ne peuvent m’être applicables, aussi je me reconnais plutôt dans ses impressions personnelles qui sont d’un homme occupé, d’un homme de talent... Enfin. Alors c’est que je vais aimer un jour ? Qui ? Et ça va me bouleverser ?
І я втрачу голову? Це буде дуже цікаво. Шкода було б наскочити на якесь грубе створіння. Пригадую, як я в Неаполі, сама-самісінька на балконі, слухаючи серенаду... справді чарівні хвилини; почуватися піднесеною й у захваті без обʼєкта і без іншої причини, ніж ця країна, вечір і музика. Я ніколи не віднаходила цих вражень ні в Парижі, ні деінде, крім Італії. Якби я не боялася пересудів, я негайно вийшла б за Сент-Амана й була б вільна й спокійна, чекаючи на зустріч із істотою... найвищою.
Et je perdrai la tête ? Ce sera très curieux. Ce serait dommage de tomber sur quelque être grossier. Je me souviens avoir, à Naples, toute seule au balcon, écoutant une sérénade... des moments vraiment délicieux; se sentir transportée et en extase sans objet et sans autre cause que ce pays, le soir et la musique. Je n’ai jamais retrouvé ces impressions à Paris ni ailleurs qu’en Italie. Si je ne craignais les on-dit je me marierais tout de suite avec Saint-Amand et serais libre et tranquille en attendant de rencontrer l’être... suprême.
Але почали б говорити, вигадали б якусь паскудну таємницю, бо відомо, що Сент-Аман не повноцінний. А з другого боку, вийти за пана, як усі, який, не маючи в чому собі дорікнути, зробить мене нещасною або наганятиме на мене нудьгу.
Mais on dirait, on inventerait quelque sale mystère, car on sait que Saint-Amand n’est pas complet. Et d’un autre côté épouser un monsieur comme tout le monde et qui n’ayant rien à se reprocher me rendra malheueuse ou m’ennuiera.
Що ж до того, щоб знайти виплеканий ідеал, на це я майже не розраховую. Бо якщо й буде душа, то, може, не буде потрібного становища у світі тощо... До нового розпорядження я спиняюся на шлюбі із Сент-Аманом.
Pour ce qui serait de trouve l’idéal rêvé, je n’y compte guère. Car s’il y a l’âme il n’y aura peut-être pas la situation nécessaire dans le monde etc... Jusqu’à nouvel ordre je m’arrête à un mariage Saint-Amand.
Він барон, повноважний міністр, помічник начальника чи начальник чогось у міністерстві; письменницький талант стерпний, надто як компілятор, із часом, статком, добрими обідами він неодмінно потрапив би до Академії. Це дуже блискучий пан Ролан чи пан Рекамʼє3.
Il est baron, ministre plénipotentiaire, sous-chef ou chef de quelque chose au ministère; un talent d’écrivain passable, surtout comme compilateur, avec du temps, une fortune, de bons dîners, il irait à l’Académie certainement. C’est un M. Roland ou un M. Récamier très brillant.
Він часто говорить зі мною про працю й мистецтво, тільки про це й мова. Він каже, що розуміє мене; що нам слід обʼєднатися, словом, мені не довелося б робити жодного першого кроку. Але якщо те, що кажуть, правда, що він про мене думає? Чи справді він вірить, що я тільки для Мистецтва й назавжди? Чи він гадає, що я вважаю себе цілком відданою Мистецтву, і хоче скористатися цим настроєм, щоб укласти несподіваний шлюб?
Il me parle souvent de travail et d’art, il n’y a que ça. il dit qu’il me comprend; que nous devrions nous associer enfin je n’aurais aucune avance à faire. Mais si ce qu’on dit est vrai que pense-t-il de moi ? Croit-il vraiment que je sois rien qu’à l’Art et pour toujours ? Ou pense-t-il que je crois être tout à l’Art, et veut profiter de cette disposition pour faire un mariage inespéré.
Потім він, мабуть, примирився б зі зміною в моїх поглядах... Я якось сказала йому, що важливо мати не цілком доброчесну жінку, а жінку досить розумну, щоб завжди такою здаватися. Він не сказав «ні». Неможливо мріяти про шлюб, який пасував би мені краще. Тільки треба було б змусити світ повірити, що все гаразд. Завести дитину, наприклад, першого ж року. А як? І що сказали б?
Ensuite il s’accommoderait sans doute d’un changement dans mes idées... Je lui ai dit un jour que l’important était non pas d’avoir une femme absolument vertueuse, mais bien une femme assez intelligente pour le paraître toujours. Il n’a pas dit non. Il est impossible de rêver un mariage me convenant mieux. Seulement il faudrait faire croire au monde que tout va bien. Avoir un enfant par exemple la première année. Et comment ? Et que dirait-on ?
Ні, радше вдати щось... приблизне, справжнє слово мені огидне, фальшиве тощо. Це було б легко, і він був би в змові. Ну й гарні ж речі я тут оповідаю, Боже мій, це плани практичного влаштування, щоб у спокої тішитися своєю працею і, може, щастям, яке колись настане...
Non, mais plutôt simuler une chose... à peu près, l’expression vraie me répugne, une fausse etc. Ce serait facile et il serait du complot. Eh bien je raconte là de jolies choses mon Dieu, ce sont des projets d’arrangements matériels pour jouir en paix de mon travail et peut-être d’un bonheur qui viendrait un jour...
Ще й місяця нема, як помер мій батько, а я про нього не думаю... Та ні, часом думаю, і радше з жалем, бо коли він був любʼязний, він був кумедний; певний розум, досить насмішкуватий, у ньому було багато від мене, і він часом казав влучні й дошкульні слова.
Il n’y a pas un mois que mon père est mort et je n’y pense pas... Si quelquefois et plutôt avec des regrets car lorsqu’il était aimable, il était amusant; un certain esprit, assez blagueur, il avait beaucoup de moi et disait parfois des mots justes et mordants.
Я дедалі більше переконуюся, що мала б писати, це непереборна потреба, і відколи мені пʼять чи шість років, я писала тоді листи, а в одинадцять занотовувала враження, словом, це мені не лише природно, а й конче потрібно...
Je suis de plus en plus convaincue que je devrais écrire, c’est un besoin invincible et depuis que j’ai cinq ou six ans, j’écrivais alors des lettres et à onze ans je notais des impressions, enfin cela m’est non seulement naturel mais indispensable...
І я мучуся, не знаючи, яку форму надати всім цим плутаним ідеям... Бо це капернаум, куди я кидаю все впереміш. Та окремо є роман... Речі, початки яких сталися зі мною. Я відштовхуюся від якоїсь події чи особистого почуття, і на цьому будується роман, який я бачу, який проживаю і який змальовую з натури...
Et je suis tourmentée ne sachant quelle forme donner à toutes ces idées confuses... Car ceci est un capharnaum ou je jette tout pêle-mêle. Mais à part il y a un roman... Des choses dont les commencements me sont arrivées. Je pars de quelque événement ou sentiment personnel et là-dessus se construit un roman que je vois, que je vis et que je copie d’après nature...
Цей щоденник був би неймовірно цікавий після моєї смерті, якби за життя я написала кілька добрих книжок... Уже кілька днів у мене є ідея, для якої скористаюся Сент-Аманом, але спершу треба написати цю книжку. А в мене дві речі в роботі, які мене дуже цікавлять...
Ce journal serait d’un intérêt prodigieux après ma mort si de mon vivant j’écrivais quelques bons livres... J’ai depuis quelques jours une idée pour laquelle je me servirai de Saint-Amand mais il faut d’abord écrire ce livre. Et j’ai deux choses entrain qui m’intéressent beaucoup...
І малярство, і скульптура. А музика? Та все це разом. Ось чому я трохи втрачаю голову. Я можу писати лише ввечері й дві години щонайбільше. Але я відчуваю, що саме це непокоїть мене найбільше... Поряд із рештою.
Et la peinture et la sculpture. Et la musique ? Mais tout cela ensemble. Voilà qui fait que je perds un peu la tête. Je ne puis écrire que le soir et deux heures au plus. Mais je sens que c’est cela qui me préoccupe le plus... Avec le reste.
Бастьєна-Лепажа відштовхнуло моє захоплення.
C’est mon admiration qui a éloigné Bastien-Lepage.
Само собою зрозуміло, що, говорячи про кохання, ніколи не йдеться про остаточне кохання. Розумієте мене, ідеться виключно про почуття, бо Стендаль розрізняє кілька кохань4, і кохання-смак видається мені тим почуттям, якого я часом зазнавала. Але справжнє, кохання-пристрасть, як він каже, ще попереду.
Il est bien entendu qu’en parlant d’amour il n’est jamais question de l’amour définitif. Vous m’entendez, il s’agit de sentiment uniquement, car Stendhal distingue plusieurs amours et l’Amour-goût me semble être le sentiment que j’ai quelquefois éprouvé. Mais le vrai, l’Amour-passion comme il dit est à venir.
Та я не про це хотіла сказати. Я хотіла лише занотувати дуже влучне спостереження, яке пояснює мені холодність великого художника. «Слід добре стерегтися подавати надії, перш ніж переконаєшся, що є захоплення. Можна породити прісність, яка робить кохання навіки неможливим, або принаймні таку, що зцілити її можна лише уколом чистої любові». Цей засіб варто застосувати, і я спробую.
Mais ce n’est pas cela que j’étais venue dire. Je voulais seulement noter une observation très juste et qui m’explique la froideur du grand peintre. « Il faut bien se garder de présenter des facilités à l’espérance avant d’être sur qu’il y a admiration. On ferait naître la fadeur qui rend à jamais l’amour impossible, ou du moins que l’on ne peut guérir que par la pique d’amour-pur ». Ce remède est à employer et j’essayerai.
Не те щоб ішлося про кохання між нами, але... Утім, ідеться завжди про це, більшою чи меншою мірою... Зрештою, Стендаль описує народження кохання так: 1) захоплення, потім щастя бути коханим цією жінкою чи цим чоловіком, 2) Надія.
Non qu’il s’agisse d’amour entre nous mais.. Du reste il s’agit toujours de cela plus ou moins... Enfin Stendhal décrit la naissance de l’amour ainsi: 1) l’admiration, puis le bonheur qu’on aurait d’être aimé de cette femme ou de cet homme, 2) l’Espérance.
Кохання визначає саме надія, що приходить після захоплення, відберіть надію за день — кохання все одно вже народилося. Що означає надія? Надія бути коханим, чи просто подобатися, чи навіть менше: бути симпатичним.
C’est l’espérance après l’admiration qui détermine l’amour, retirez l’espérance au bout d’un jour, l’amour n’en est pas moins né. Que signifie espérance ? Espérance d’être aimé ou simplement de plaire ou encore moins: être sympathique.
Ось, отже, що могло б статися між нами, але перш ніж він почав мною захоплюватися, я показала йому, що захоплююся ним, як героєм; чоловіки самозакохані, і жінки теж, він міг подумати, що це «подані надії». Звідси жодної кристалізації.
Voici donc ce qui aurait pu se passer entre nous, mais avant seulement qu’il m’admire, je lui ai montré que je l’admirais à l’égal d’un héros, les hommes sont fats et les femmes aussi, il a pu croire que c’était « des facilités à l’espérance ». De là point de cristallisation.
Прочитайте цю книжку Стендаля, вона чарівна, і ви краще мене зрозумієте. Отже, мені лишається тільки укол самолюбства. Це буде легко, я думала про це ще до Стендаля. Я його обожнюю, його, Стендаля, і Бальзака теж, бо вони виражають мої думки ясною і чудовою мовою.
Lisez ce livre de Stendhal, il est ravissant et vous me comprendrez mieux. Donc il ne me reste plus que la pique d’amour-propre. Ce sera facile, j’y pensais déjà avant Stendhal. Je l’adore, lui Stendhal, et Balzac aussi parce qu’ils expriment mes pensées en un langage clair et admirable.
Я не кажу, що цей маленький хитрун із Дамвіллера мене за це покохає, але принаймні цінуватиме мене більше. Він гадає, що я в нього біля ніг, бо не подумає про прірву, що лежить між моїм захопленням його талантом і цілковитою закоханістю.
Je ne dis pas que ce petit sournois de Damvillers m’en aimera, mais du moins il m’estimera davantage. Il me croit à ses pieds, car il ne pensera pas à l’abime qu’il y a entre mon admiration pour son talent et un emballement complet.
Коли я була закохана, я не відчувала жодної ненависті до жінки, яку знала за коханку пана Ікс. Герцога Гамільтона, маленького Одіффре чи нікчемного Лардереля. Навпаки, мені приємно було бачити цих осіб, ці пані були мені майже любі через Нього. Я занотувала це враження свого часу в цьому славному щоденнику і знов згадую його у звʼязку зі Стендалем, який каже, що коли бачить свою найжорстокішу ворогиню, яка, проте, постійно наближається до його кумира, він не може дійти до того, щоб її ненавидіти, — так вона нагадує йому його обʼєкт.
Lorsque j’étais amoureuse je n’éprouvai aucune haine contre la femme que je savais être la maîtresse de M. X. Du duc de Hamilton, du petit Audiffret ou de l’insignifiant Larderel. Au contraire, la vue de ces personnes m’était agréable, ces dames m’étaient presque chères à cause du Lui. J’ai noté cette impression en son temps dans cet illustre journal et j’y repense à propos de Stendhal qui dit que lorsqu’il voit sa plus cruelle ennemie mais qui approche continuellement son idole il ne peut arriver à la haïr tellement elle lui rappelle son objet.
Примітки
Стендаль, «Про кохання» (1822) — есей про те, як народжується кохання, і про його різновиди; його терміни — кристалізація, кохання-смак, кохання-пристрасть — повертаються в цьому записі. ↩
Кристалізація — Стендалів образ у «Про кохання»: розум обсипає кохану людину досконалостями, як гола гілка, залишена в соляній копальні під Зальцбургом, вкривається кристалами. ↩
Чоловіки двох славетних жінок — Манон Ролан, господині салону жирондистів, і Жюльєтти Рекамʼє, красуні салонів доби Імперії: Марі має на увазі чоловіка, якого знатимуть як її чоловіка. ↩
Стендаль («Про кохання», розд. I) розрізняє чотири кохання: кохання-пристрасть, кохання-смак, фізичне кохання і кохання з марнославства. ↩