❦
Четвер, 12 липня 1883
Канробери на сніданок, а потім ми йдемо на виставку на вулиці де Сез. Та перш ніж ми вийшли, з візитом приходить фальшивий Бастьєн. Справжній учора вирушив до Бретані, а фальшивий відʼїжджає сьогодні ввечері на чотири дні. Ну й тварюка. Ні, нічого не вдієш, я його не цікавлю, ну то й нехай, мені й байдуже, чого я хочу — то це мати талант. Боже мій. Бо й нічого більше нема. Вбрання, кокетство — ніщо не існує, я добре вбираюся, бо це теж мистецтво і я не могла б ходити нечупарно, та поза тим... Цей постійний клопіт робить мене бридкою й старою, я ховаюся, замикаюся, — і що це мені дасть?Jeudi 12 juillet 1883
Усе це чудово оповідати після того, як виявиться геній, але отак! Бенвенуто Челліні, що палив свої меблі, як на мене, не такий уже й сильний порівняно зі мною; я кидаю в полумʼя куди більше й куди краще, — а що мені з того буде?
Tout ça c’est superbe à raconter après l’éclosion du génie, mais comme ça ! Je ne trouve pas Benvenuto Cellini aussi fort que moi en brûlant son mobilier; je jette dans les flammes bien plus et bien mieux et qu’est-ce qui m’en reviendra.
Він знав, чим це стане, а я?!
Lui il savait ce que ce serait et moi ?!
Якби я скоро спекалася цієї картини з дітлахами, я поїхала б на село, на справжнє село з широкими обріями, з пустищами, без гір, із гарними заходами сонця, із сірими ґрунтами, із травами й рожевими дикими квітами... І простір, простір. І написати велику картину з безкраїм небом... Трави й дикі квіти...
Si je me débarassais bientôt de ce tableau des gamins je m’en irais à la campagne, une vraie campagne avec de grands horizons, des landes, pas de montagnes, de beaux couchers de soleil, des terrains gris, des herbes et des fleurs sauvages roses... Et de l’espace, de l’espace. Et peindre un grand tableau avec un ciel infini... Des herbes et des fleurs sauvages...
Я забула: Тоні, який приходив учора, дуже задоволений моєю скульптурою і розпочатою великою картиною, наполягає, що з неї можна зробити щось прекрасне. Що ж до дітлахів, вони майже на тій самій стадії, я переробляла те саме разів десять, і, зрештою, нема й клаптика, що його можна було б зберегти...
J’oubliais, Tony qui est venu hier très content de ma sculpture et du grand tableau qui est ébauché, il persiste à dire qu’on peut en faire quelque chose de beau. Pour ce qui est des gamins, ils sont au même point à peu près, j’ai recommencé dix fois la même chose et en somme il n’y a pas un morceau à garder...
Я хочу поїхати на село, заховатися ще краще. Дурепа.
Je veux m’en aller à la campagne, m’enterrer encore mieux. Imbécile.