Субота, 9 червня 1883

Кассаньяк учора пройшов повз будинок уздовж саду з дружиною; так само він проходив і позавчора. Тітка й Діна, яким нічого робити, побачили його позавчора й показали мені вчора, і я побачила його профіль крізь щілину в дверях.
І мені це байдуже.
А сьогодні мене відвідала пані Берто, президентка товариства жінок-художниць і скульпторок. Ви памʼятаєте, що в березні я була в цієї пані з мамою, щоб попросити дозволу виставитися на виставці жінок... гадаючи, що Брезло там бере участь.
Вона відповіла тоді, що вже запізно, лишалося лише пʼять днів, і ми більше її не бачили.
А тепер вона приходить дуже любʼязна, сидить годину й засипає мене компліментами; вона не думала, вона не могла уявити, що я можу мати стільки таланту вже, мій Салон її чарує, це великий успіх тощо, тощо, тощо.
Зрештою, таланти такі рідкісні, жінкам так потрібно обʼєднуватися, щоб захищати свої інтереси, імʼя обдарованої жінки — такий вагомий внесок, що вона приходить просити дозволу внести моє до списку її членкинь.
Словом, це повне публічне вибачення, і я даю дозвіл.
Треба б — і треба, — щоб усі поверталися ось так.
Тітка, Діна, Божидар, Енгельгардт у цирку.
Якби Кассаньяк був сам, я б облила його з садового насоса... Ось було б сміху. Він мене більше не вабить, як і ніхто інший.
Мене це дратує: треба завжди мати істоту, про яку можна з приємністю думати, більшою чи меншою мірою... Іноді людей, ледь побачених,... Сен-Марсо, але він мене не вабить... А Жюль-Жюль — я відчуваю ворожість, а ще пані Массальська, пані Маккей, усі ці мерзенні плітки... А ще Жюль... власне, так, про нього можна думати... лише думати, та й то...
Так... Ні... За браком кращого...
Я таки уявила собі, що його брат, фальшивий Бастьєн, отримує спадок у сорок мільйонів і приходить скласти їх до моїх ніг. Це допомогло мені заснути одного вечора. Щовечора я вигадую собі історії, іноді історії тривають по кілька вечорів. А тепер — нічого більше, відтоді як справжній Жюль мене засмучує, бо він мене засмучує: про нього кажуть жахливі речі, і про його брата також.
Звірства, ницості. Ніби я дочка чи мати убивць... Та від цього хоч руки на себе наклади!!
Ах! це вже надто смішно, а проте таке кажуть!
Ах, яке лихо! І Бог дозволяє таке казати!
Мені наснилося, що моє волосся зайнялося і палало. А Розалі його загасила, і його в мене лишилося ще до середини спини.
Мабуть, вогонь на голові — це на добре.