Понеділок, 14 травня 1883

Перший спекотний день.
Маршальша Канробер із донькою щойно були тут. Маршальша надзвичайно добра до нас, вона хоче повезти мене сьогодні ввечері на бал, а потім заступати маму на час її відсутності, розворушити мене, розважати, вивозити в світ. Їй-богу, я не звикла до такої любʼязності. До того ж мені лестить бувати в світі з маршальшею Канробер і бути подругою її доньки, яку вона лишає в мене на цілі пообіддя. Отже, про мене говорять не так уже й погано, як я думаю?
Невже Бастьєн незабаром не прийде сам? Минулого разу він прийшов майже сам; отримавши умовне й непряме запрошення лише того ж ранку... Він думає про мене погано, йому наговорюють, він дивиться на мене не так, як його брат, він сповнений недовіри-
Приходила пані Ґавіні, старий Жері й Дюкро, журналіст-поет, який обідав у нас... того вечора.
А маршальша заїде по мене, щоб їхати на бал до пані де Ватрі. Я вирішила поїхати з марнославства, хоч і хвора, аж тут сукня, яку приміряли шість разів, виявляється потворою! Довелося вигадати історію із загубленим листом. Байдуже... Це дуже прикро! Але, з іншого боку, їхати, коли тобі зле, щоб бути в препоганому настрої, а отже, й негарною! ...