❦
Середа, 9 травня 1883
Mercredi 9 mai 1883
Сьогодні в нас невеличкий республікансько-мистецько-поетичний обід. Ґайяр із дружиною, Кловіс Юґ із дружиною, Дюсотуа — цей Дюсотуа був зайвий, тільки щоб розносити плітки, так само як один журналіст, приятель Ґайярів, що зветься не знаю як. Ще є Жюліан і Тоні. Мені дуже хотілося запросити братів, тож сьогодні вранці я написала двійко слів... архітекторові, пояснюючи цей імпровізований обід: чи не схоче ваш брат бути з нами. Якщо приведете його, я подарую вам картину! ...ви розумієте, щоб він прийшов, треба... він не прийде; якщо минулого разу він нудьгував — то приходив заради брата, а зробивши цю послугу, він теж уже має досить.
Nous avons un petit dîner républicano-artistico-poétique ce soir. Gaillard et sa femme, Clovis Hugues et sa femme, Dusautoy, ce Dusautoy a été de trop, c’est seulement pour faire des potins, de même qu’un journaliste ami des Gaillard et qui s’appelle je ne sais comment. Puis il y a Julian et Tony. J’avais très envie d’inviter les frères et j’ai écrit ce matin deux mots à... l’architecte, expliquant ce dîner improvisé, votre frère veut-il en être. Si vous l’amenez, je vous donnerai une peinture ! ...vous comprenez, pour qu’il vienne il faut... il ne viendra pas, s’il s’est ennuyé la dernière fois, il est venu pour son frère, et une fois ce service rendu, il en a assez aussi.
Ні, але сталася річ, та ще й яка річ! Ах! Це чудово. Коли ти не сподіваєшся, хоч водночас і сподіваєшся, і коли це не змушує себе чекати, і коли це несподівано. Він прийшов. О пів на восьму. Вони прийшли обидва. Нарешті він прийшов!
Non, mais il est arrivé une chose mais une chose ! Ah ! c’est ravissant. Quand on ne s’attend pas, tout en s’y attendant et que ça ne se fasse pas attendre et que ce soit inattendu. Il est venu. A sept heures et demie. Ils sont venus tous les deux. Enfin il est venu !
Ах! Як це мило. Ні, погодьтеся, що це мило, погодьтеся, що це дуже мило. Але обідала я між Кловісом Юґом і Емілем Бастьєном, а Жюль — далі, навмисне... Та що ж бо! Ось так я люблю, щоб усе ставалося!
Ah ! c’est gentil. Non, avouez que c’est gentil, avouez que c’est très gentil. Mais j’ai dîné entre Clovis Hugues et Emile Bastien et Jules plus loin exprès... Non mais ! Voilà comment j’aime que ça arrive !
Йому шкодить його брат-архітектор: він негарний і створює про нього погане уявлення, а в самого Жюля чарівна голова нерозбірливо Жюліан каже, що поки що я його не вражаю, але беруся за це так, що добʼюся свого. Що я дуже добре за нього взялася. «Ви зробите його своєю річчю».
C’est son frère l’architecte qui lui fait du tort parce qu’il est laid et le représente en mal, mais lui Jules, a une tête charmante illisible Julian dit que pour le moment je ne le frappe pas mais que je m’y prends de façon à y arriver. Que je l’ai entrepris très bien. « Vous en ferez votre chose ».
Ось речі, які здаються мені неможливими, бо надто прекрасні, і які мене захоплюють. Жюліан — жартівник. Байдуже... Так, я хотіла б зробити його своєю річчю, як Арлекіна, — ви ж знаєте, що вже три чи чотири дні в мене є бронзовий Арлекін. Тільки він прибув трохи запізно, він був потрібен мені тоді, коли я ним захоплювалася. Байдуже, він мій...
Voilà des choses qui me paraissent impossibles comme trop belles et qui me ravissent. Julian est un blagueur. C’est égal... Oui, je voudrais en faire ma chose comme l’Arlequin, vous savez que j’ai un Arlequin en bronze depuis trois ou quatre jours. Seulement il est arrivé un peu tard, il me le fallait au moment ou j’étais emballée. C’est égal il est à moi...
А Бастьєн — це дитяча забаганка, щоб він був мій. І що б я з ним робила?
Et Bastien, c’est un désir d’enfant, qu’il soit à moi. Et qu’est-ce que j’en ferais ?
Але друг, захоплення, симпатичний товариш!
Mais un ami, une admiration, un camarade sympathique !
І взагалі, це вас не обходить. Але він лишається холодним...
Et puis ça ne vous regarde pas. Mais il reste froid...
Зрештою, не про це мова. Він прийшов — це вже щось.
Enfin il ne s’agit pas de ça. Il est venu, c’est quelque chose.
Сьогодні ввечері — це окремий світ, який дуже шокував би наше звичне товариство, але який мене надзвичайно тішить.
Ce soir c’est un monde à part, et qui choquerait beaucoup notre société habituelle; mais qui m’amuse excessivement.
Бастьєн не розтрачує себе — він же так проповідує економію розуму, сил і всього, аби зосередити все на одній точці. Що ж, я думаю, що можна знайти... тобто в мене такий надлишок усього, що якби я себе не розтрачувала, то не витримала б. Звісно, якщо розмова чи сміх вас виснажують, ви слушно робите, що утримуєтеся, але... А втім, він, мабуть, має рацію.
Bastien ne se dépense pas, lui qui prêche tellement l’économie de l’esprit, des forces et de tout pour concentrer tout sur un même point. Eh bien je crois qu’on peut trouver, c’est-à-dire que chez moi il y a une telle exubérance de tout que si je ne me dépensais pas, je ne pourrais y tenir. Sans doute si la conversation ou le rire vous épuisent, vous avez raison de vous abstenir mais... Pourtant il doit avoir raison.
Ідемо нагору до майстерні, і, звісно, моє велике полотно повернуто до стіни, і я мало не бʼюся з Бастьєном, щоб не дати йому подивитися, бо він заліз між полотном і стіною.
On monte à l’atelier et naturellement ma grande toile est retournée contre le mur et je me bats presque avec Bastien pour l’empêcher de la voir car il s’était fourré entre la toile et le mur.
Арлекіна гудять, і Ґайяр імпровізує вірші про цей шедевр, який обзивають роботою світської людини; не розумію, як можна так погано його розуміти. Зрештою, я все повертаюся до того, що Бастьєн обідав у нас двічі за шість днів. Кловіс Юґ читає вірші, а пізніше показав свої славнозвісні й нестерпні наслідування Гамбетти, Мадьє, Клемансо тощо. Здається, чуєш справжнього Гамбетту, і навіть у карикатурі це красномовство захоплює. Бастьєн зробив шкіц Юґа, що декламує, з купою рук навколо тіла, щоб передати його безладні жести, а Юґ зімпровізував тридцять чотири рядки на «Кохання в селі». Вірші переписано в мій альбом і підписано. Я напишу його портрет, а він віддячить мені пером.
L’Arlequin est débiné et Gaillart improvise des vers sur ce chef d’œuvre qu’on traite d’ouvrage d’homme du monde, je ne comprends pas qu’on le comprenne si mal. Enfin j’en reviens toujours à ce que Bastien a dîné deux fois en six jours. Clovis Hugues dit des vers et plus tard il a fait ses fameuses et insupportables imitations de Gambetta, Madier, Clémenceau etc. On croit entendre le vrai Gambetta et même en charge cette éloquence est empoignante. Bastien a fait un croquis de Hugues déclamant avec une quantité de bras autour du corps, pour expliquer ses gestes désordonnés, et Hugues a improvisé trente-quatre vers sur l’Amour au village. Des vers copiés sur mon album et signés. Je ferai son portrait et il me le rendra à la plume.
Пані Юґ знайома з пані Прессек і любить мене. Як же ви хочете, щоб я не віддала перевагу вечорові, сповненому мистецтва, дотепу... і поезії, перед нудним котильйоном!
Mme Hugues connaît Mme Presseq et m’aime. Comment voulez-vous que je ne préfère pas une soirée pleine d’art, d’esprit... et de poésie à un insipide cotillon !
Я перебільшую. Щодо Сен-Марсо, то Бастьєн каже, що ревнує до нього і що потроху його витіснить.
J’exagère. Saint Marceaux et Bastien dit qu’il en est jaloux et qu’il va le dégotter petit à petit.
Він повторив це кілька разів, і того дня теж. І хоч це жарт, мене це захоплює.
Il l’a répété plusieurs fois et l’autre jour aussi. Et bien que ce soit une plaisanterie ça me ravit.
Треба, щоб він вірив, що Сен-Марсо обожнюють більше за нього, у мистецькому сенсі, звісно. Я завжди його питаю: «А ви, ви його любите, правда ж, ви його любите?»
Il faut qu’il croit que Saint Marceaux est adoré plus que lui, artistiquement bien entendu. Je lui demande toujours: « vous, l’aimez-vous, n’est-ce pas que vous l’aimez ? »
— Так, дуже.
— Oui, beaucoup.
— Ви любите його так само, як я?
— L’aimez-vous autant que je l’aime ?
— Ах! ні, я ж не жінка, я його люблю, але...
— Ah ! non je ne suis pas une femme moi, je l’aime, mais...
— Але я люблю його не як жінка!
— Mais ce n’est pas comme femme que je l’aime !
— Та ні, до вашого захоплення трохи домішується й цього.
— Mais si, il se mêle un peu de ça à votre admiration.
— Та ні ж, присягаюся вам!
— Mais non, je vous jure !
— Та так, це несвідомо!
— Mais si, c’est inconscient !
— Ах! як ви можете таке думати!..
— Ah ! pouvez-vous penser !...
— Так, і я ревную, я ж не вродливий брюнет...
— Oui et j’en suis jaloux, je ne suis pas un beau brun moi...
— Він схожий на Шекспіра.
— Il ressemble à Shakespeare.
— От бачите...
— Vous voyez...
Зрештою, жарт полягає в тому, щоб, побачивши чи то великоднє яйце, чи то яйце на столі, казати, що дуже схоже. Бо я якось сама намалювала славетного скульптора у вигляді яйця в підставці для яєць.
Enfin la charge consiste en voyant soit un œuf de Pâques, soit un œuf à table de dire que c’est très ressemblant. Parce que j’ai dessiné une fois moi-même l’illustre sculpteur en œuf dans un coquetier.
А архітектор? Що ж, він сказав мені, що йому не довелося нічого робити. Щоб Жюль прийшов? Жюль заявився сам. Упоєння! Він іде опівночі. Але це розважливо, він завжди каже, що пізно лягати — згубно, що саме тому він уникає виходити в світ, тож я його мало не випроваджую. Інші лишаються до другої. Вірші, парламентські й мистецькі спогади.
Et l’architecte ? Eh bien il m’a dit qu’il n’a eu rien à faire. Pour que Jules vient, Jules s’est amené tout seul. Ivresse ! Il s’en va à minuit. Mais c’est raisonnable, il dit toujours que c’est désastreux de se coucher tard, que c’est pour cela qu’il évite de sortir, aussi je le renvoie presque. Les autres restent jusqu’à deux heures. Poésies, reminiscences parlementaires et artistiques.
Мені вільніше після того, як пішов Економ.
Je suis plus à mon aise après le départ de l’Econome.
Лагідний Тоні щиро захоплений моїми думками про мистецтво. Він менше каже про це, ніж це видно з його очей і з того, як він мене слухає; до того ж був момент, коли я раптом помітила, що всі мовчки мене слухають, — я впівголоса говорила Жюліанові про цьогорічні галасливі роботи на Салоні. О! я й сама знаю, що вмію хвалити себе в цьому щоденнику — і з якою скромністю.
Le doux Tony est positivement ravi de mes aperçus sur les arts. Il le dit moins qu’on le voit dans ses yeux et la façon dont il m’écoute, du reste il y a eu un moment où je me suis tout à coup aperçue que tout le monde m’écoutait en silence, je parlais à demi-voix à Julian sur les envois à tapage de cette année. Oh ! je sais bien aller que je sais faire mon propre éloge dans ce journal et avec une modestie.
Бастьєн мене зненавидить!
Bastien va me détester !
Чому? Не знаю, я цього боюся. Ми ворожі одне одному, є дрібні незбагненні речі, які відчуваєш. Між нами немає симпатії, і щось мене зупиняє, коли я хочу сказати при ньому речі, за які мене, може, трохи полюбили б.
Pourquoi ? Je ne sais pas, j’en ai peur. Nous sommes hostiles l’un à l’autre, il y a des petites choses inexplicables qu’on sent. Nous ne sommes pas en sympathie ensemble, et je suis arrêtée pour dire devant lui des choses qui me feraient peut-être aimer un peu.
Ми однаково думаємо про мистецтво, а я не наважуюся говорити при ньому. Чи не тому, що знаю, що він мене не любить...
Nous pensons identiquement sur les arts et je n’ose pas parler devant lui. Est-ce parce que je sais qu’il ne m’aime pas...
Зрештою, щось тут є.
Enfin, il y a quelque chose.