Середа, 9 травня 1883

Сьогодні в нас невеличкий республікансько-мистецько-поетичний обід. Ґайяр із дружиною, Кловіс Юґ із дружиною, Дюсотуа — цей Дюсотуа був зайвий, тільки щоб розносити плітки, так само як один журналіст, приятель Ґайярів, що зветься не знаю як. Ще є Жюліан і Тоні. Мені дуже хотілося запросити братів, тож сьогодні вранці я написала двійко слів... архітекторові, пояснюючи цей імпровізований обід: чи не схоче ваш брат прийти. Якщо приведете його, я подарую вам картину!
Ні, але сталася річ, та ще й яка річ! Ах! Це чудово. Коли ти не сподіваєшся, хоч водночас і сподіваєшся, і коли це не змушує себе чекати, і коли це несподівано. Він прийшов. О пів на восьму. Вони прийшли обидва. Нарешті він прийшов!
Ах! Як це мило. Ні, погодьтеся, що це мило, погодьтеся, що це дуже мило. Але обідала я між Кловісом Юґом і Емілем Бастьєном, а Жуль — далі, навмисне... Та що ж бо! Ось так я люблю, щоб усе ставалося!
[Розлогий текст про обід, Бастьєнову холодність, ревнощі, Юґову поезію та пародії — приблизно 15 абзаців аналізу.]