Середа, 11 квітня 1883 — Зошит 099

CZ ENUKFR

Канробери ведуть нас оглянути майстерню Франческі, потім ми разом ідемо до Музею декоративного мистецтва, а далі — пити чай у Канроберів. Франческі має талант, він добрий і любʼязний, але... Я побачила в Музеї декоративного мистецтва зменшену копію «Арлекіна» Сен-Марсо¹. Ще ніколи мистецтво не зворушувало мене до такої міри. Усе зникає, усе блякне. Живопис? Та що таке живопис! Злидні, дурниця, шахрайство, занепад. Неможливо, щоб Сен-Марсо колись не посів місця серед найбільших. Творить він мало, бо... майстри-виконавці не працюють на нього. Він надто любить своє мистецтво. Де той критик, що сказав би про «Арлекіна» як філософ і як письменник? Теофіль Ґотьє помер. А Вольф надто крамар і ремісник. «Арлекін» не лише незрівнянного виконання — це твір високої філософії, це найповніший, найтонший, найдотепніший, найвеличніший образ вищого розуму, що бачить, як проходять перед ним пороки, нісенітниці, ницоти цього світу. Ця статуя самим лиш виконанням могла б бути шедевром, але думка, яку вона виражає, чи радше думки, — цілком ~~геніального~~ ґатунку. Це найвищий вияв духовного й сатиричного генія. Це тонко і це велично. Це сповнене такої молодості й такої снаги форм... Такої невимушеності, що дух перехоплює. Невже я єдина, хто розуміє все, що цей великий митець уклав у свій твір?! Чи можливо, щоб у ньому бачили самі лише пропорції, позу, ремесло, вправність?

Les Canrobert nous mènent visiter l’atelier de Francesqui puis nous allons ensemble aux Arts Décoratifs, puis prendre du thé chez les Canrobert. Francesqui a du talent et il est bon et aimable mais... J’ai vu aux Arts Décoratifs une réduction de l’Arlequin de Saint Marceaux. Jamais encore l’art ne m’a émue à ce point. Tout disparaît, tout s’efface. La peinture ? Qu’est-ce que la peinture ! Misère, niaiserie, tricherie, décadence. Il est impossible que Saint Marceaux ne soit pas placé un jour parmi les plus grands. Il produit peu parce que... les praticiens ne travaillent pas pour lui. Il aime trop son art. Où est le critique qui ait parlé de l’Arlequin en philosphe et en littérateur ? Théophile Gautier est mort. Et Wolff est trop boutique et atelier. L’Arlequin est non seulement d’une exécution sans rivale, mais c’est une œuvre de haute philosophie, c’est la plus complète, la plus fine, la plus spirituelle, la plus grandiose image d’un esprit supérieur qui voit défiler devant lui les vices, les ridicules, les infamies de ce monde. Cette statue par son exécution seule pourrait être un chef-d’œuvre, mais la pensée qu’elle exprime les pensées plutôt, sont d’un ordre absolument ~~génial~~. C’est la plus haute expression du génie spirituel et satirique. C’est fin et c’est grandiose. C’est d’une jeunesse et d’une vigueur de formes... D’une désinvolture à vous ôter la respiration. Suis-je donc la seule à comprendre tout ce que ce grand artiste a mis dans son œuvre ?! Est-il possible qu’on n’en perçoive que les proportions, la pose; le métier, l’adresse ?

Примітки

Фр. LʼArlequin («Арлекін») — славетна бронзова скульптура (1879) Рене де Сен-Марсо (1845—1915), що зображує арлекіна з комедії дель арте в позі глузливої зверхності. ↩