Неділя, 8 квітня 1883

Хай би навіть із самої цікавості. Бо ж урешті я знаю лише те, що діялося в мені самій, а хотіла б побачити й зворотний бік. Що думав він?
Чи вважав він мене бодай гарненькою?
То він розповів своїй ближній гувернантці... Що? Що я була в нього закохана? Звідки б він це знав, коли я й сама того не знала? Чим би він вихвалявся? Отже, правда, що все це щось важить у моєму житті.
Та зрештою... Ми бачилися протягом вісімнадцяти місяців, і то ледве раз на місяць. То я займала його думки? Чи, може, усе бере початок із тих листів та благань напередодні його одруження? Так, усе, мабуть, бере початок саме звідти. Інакше він ніколи нічого не знав би.
То він розважався, показуючи ці анонімні, та ледь приховані листи — адже він одразу здогадався... А я писала їх майже без переконання—
Я ніколи направду не знаю, чи захоплена я до самого дна... Хіба що картинами, та й то бувають моменти... Досі... Мені здається, що я цілком могла б жити без нього, але не хотіла б жити з іншим, хіба що з надією колись його віднайти...

Примітки

«Gouvernante intime» — делікатний евфемізм на позначення утриманки; тут ідеться про пані Прессек.