❦
Середа, 14 лютого 1883
Mercredi 14 février 1883
Якщо я нічим не захворію, мені пощастить.
Si je n’attrape pas une maladie j’aurai de la chance.
Сьогодні мені було дуже холодно, попри гарне сонце.
J’ai eu très froid aujourd’hui malgré un beau soleil.
Сент-Аман приходив на сніданок. Мені здається, що його обтяжують усі ці підлоти, які про нас розводять; йому, мабуть, казали, що гарний же він зі своїми росіянами... Ніхто мені нічого не сказав, але я ладна заприсягтися... Словом, це непоправно... Я й сама знаю: коли б мені прийшли сказати — у цих людей у минулому є страшна пляма... Вони, чи вона... Як тут не піддатися враженню? Як знати? Чому б це не було правдою? У крайньому разі можна не повірити, що я погано поводжуся, знаючи мене роками; але чому б не повірити, що моя мати чи тітка скоїли злочин, який лишився безкарним або недостатньо доведеним? Зізнаюся, така підозра похитнула б мої найпалкіші симпатії й змусила б мене тікати від найдорожчих друзів... Бо це жахливо, самі розумієте.
Saint Amand est venu à déjeuner. Il me semble qu’il est ennuyé par toutes ces infamies qu’on débite sur nous, on a dû lui dire qu’il était joli avec ses Russses... Personne ne m’a rien dit mais j’en jurerais... Enfin cela est irréparable... Moi-même je sais, on viendrait me dire: ces gens ont dans leur passé une tache affreuse... Ils ont ou elle a... Comment s’empêcher d’être impressionné ? Comment savoir , Pourquoi ne serait-ce pas vrai ? A la rigueur ou pourra ne pas croire que je me conduis mal, en me connaissant pendant des années; mais pourquoi ne pas croire que ma mère ou ma tante ont commis un crime qui est resté impuni ou pas assez prouvé ? J’avoue qu’un pareil soupçon ébranlerait mes sympathies les plus vives et me ferait fuir mes plus chers amis... Car c’est affreux, savez-vous bien.
А Бог попускає. І це непоправно, і мене цим заляпало... Та зрештою! Діти справжнього злочинця, які через це страждають... Це не завжди справедливо. А я, чиї батьки не скоїли іншого злочину, окрім того, що народилися дурними!!
Et Dieu laisse faire. Et c’est irréparable, et j’en suis éclaboussée... Mais enfin ! Les enfants d’un vrai criminel qui en souffrent... Ce n’est pas toujours juste. Tandis que moi dont les parents n’ont commis d’autre crime que de naître stupides !!!
І нічого не вдієш: це вже сказано, це повторюють, воно пішло, справу зроблено, укорінилося.
Et il n’y a pas à dire, ça a été dit, ça se répète, c’est parti, c’est fait, établi.
Це назавжди, аж до смерті, і ніщо, ніщо, ніщо не зможе стерти цю мерзенну несправедливість!
C’est pour toujours, jusqu’à la mort et rien, rien, rien ne pourra effacer cette injustice infâme !
І що блискучіша, славетніша, щасливіша я буду, то частіше це повторюватимуть... Якби я вийшла за великого князя, говорили б іще більше!...
Et plus je serais brillante, célèbre, heureuse, plus on le répétera... Si j’épousais un grand-duc, on n’en dirait que davantage !...
Це вічне, це назавжди, як... Коли я опиняюся віч-на-віч із такими жахіттями, мені здається, що я перебільшила, вигадала, наснила і що це неможливо.
C’est éternel, c’est pour toujours comme... Quand je suis en face de pareills horreurs, il me semble que j’ai exagéré, inventé, rêvé, et que ce n’est pas possible.