Субота, 3 лютого 1883

У сьогоднішньому «Жіль Блас» є замітка, де сказано: «Оголошено великий костюмований бал в особняку поблизу парку Монсо, що його чужоземна колонія прозвала „будинком злочину“. Кажуть, що для котильйону готують спеціально придуману для цього свята фігуру, названу „танцем риб“».
«Ле Ґолуа» ще вчора оголосив про костюмований бал у нас. Чи це підстава вважати, що йдеться про нас? Так. Це настільки безглуздо, що надто журитися не варто, але я просто розчавлена. Ви ж знаєте, що родичі моєї тітки затіяли проти неї процес, який тривав десять років, аби довести, що її чоловік був божевільний, коли заповів їй своє багатство. Знали, що ми зрештою його виграємо, і тим завзятіше вдавалися до всіх способів обмови. Вони пустили чутку, що пана Романова отруїли, але хоч і не наважилися заговорити про це офіційно в процесі. Ви ж знаєте, що від наклепу завжди щось лишається і що всі люди радше раді повторювати підлоти.
Мені й казати не треба, наскільки невинні ці бідолашні жінки; мені тоді було дванадцять років, і я все памʼятаю й усе розуміла. Якби була бодай тінь можливості долучити цю підозру до процесу, це б зробили... Могли лише кинути її на вітер... А цього, як ви знаєте, досить. Її повторювали в Ніцці — пані Тютчева, інші. Тепер у Парижі це почули — туманно, здалеку, перекручено; казали, ніби це панна Башкирцева отруїла свого батька...
На це я не нарікаю, це всіх насмішило і радше піде нам на користь: поруч із цим решта безглуздих підлот видаватиметься неможливою.
навскоси
Маршальша Канробер прийшла з дочкою (яка працювала зі мною в Жюліана), але зайшла лише до майстерні, де я лишилася з ними.
Ви скажете мені, що це наші свята накликають на нас початок «лихої преси», і я відповім вам, що якби ми жили замкнено, вигадали б таємниці й жахіття... Тут нічого не вдієш, є такі люди, приречені на скорботи й смутки. Якби не Байоль, мені б ніколи й на думку не спало впізнати себе в цьому бруді, але відколи вона сповістила мене про статті проти нас, я щоранку чатую на цю гидку газету, яка щоранку друкує з пів десятка жахіть і капостей про купу людей, яких я не знаю і які, поза сумнівом, упізнають себе, бідолахи; багато скандальних анекдотів, бʼюся об заклад, вигадано, щоб догодити читачам, які вимагають від «Жіль Бласа» якнайбільше непристойностей. Але що означає танець риб?
Навряд чи хтось сподівається переконати, ніби ми приймаємо в себе альфонсів... То який тоді звʼязок з рештою? Надто неправдоподібне не шкодить, і нас майже ніхто не впізнає... Тільки ті, хто це надрукував, неодмінно цим скористаються й тицятимуть під ніс тим, хто не зрозумів...
Та однаково я страшенно вражена, тим паче що тут нічого не вдієш.
Маршальша Канробер приходила з дочкою (яка працює в Жюліана) оглянути мою майстерню; мала Брісбен була з ними.

Примітки

Альфонс — чоловік на утриманні жінки, сутенер; від імені героя комедії Александра Дюма-сина «Мсьє Альфонс» (1873). ↩