❦
Середа, 15 листопада 1882
Mercredi 15 novembre 1882
Я в Парижі! Ми виїхали в четвер увечері. Микола й Мічка провели нас до першої станції, а Поль із дружиною — до Харкова.
Je suis à Paris ! Nous sommes partis jeudi soir. Nicolas et Michka nous ont accompagnés jusqu’à la première station et Paul et sa femme jusqu’à Harkoff.
Ми пробули двадцять чотири години в Києві, а Жюлі (донька Олександра) — в інституті.1 Їй чотирнадцять років, вона чарівна.
Nous sommes restés vingt quatre heures à Kiew et Julie (la fille d’Alexandre) est à l’institut. Elle a quatorze ans, elle est charmante.
Подорож скрашували коментарі й вигадки про Кочубеїв, тобто про молодшого, на імʼя Базиль, і це мене смішить.
Le voyage a été égayé par des commentaires et inventions sur les Kotchoubey, c’est-à-dire sur le cadet qui s’appelle Basile et cela me fait rire.
І про Александру, дружину Поля. Ми звемо її Александрою, бо Базиль поцілував їй руку... Тобто, ось: Діна розмовляла з Базилем, а пані Поль підійшла, стала прямо перед ним і без околичностей: а я холодна, мов мармур!
Et sur Alexandra, la femme de Paul. Nous l’appelons Alexandra parce que Basile lui a baisé la main... C’est-à-dire, voici Dina causait avec Basile et Mme Paul est venue se planter devant lui et à brûlé [son] pourpoint: moi je suis froide comme un marbre !
— Чому ж це, пані, чому ж?
- Pourquoi donc madame, pourquoi donc ?
— Я ніколи не кохала! (очі до неба).
- Je n’ai jamais aimé ! (les yeux au ciel).
— Ах! та невже!
- Ah ! bah !
— Ніколи! (зітхання)
- Jamais ! (soupir)
— Отже ви знаєте надмірності життя, мушу їх вам пояснити... Він жартун, а вона сентиментальна й полещена. Прощаючись, він поцілував їй руку. Але в тому не було нічого такого, тільки от, коли ми взялися жаліти Поля, бо він справді вартий жалю, й перелічувати вади його дружини, хтось згадав про її пиху та її міщанську дурість, а тоді я, здається, сказала, що вона має себе за герцогиню й думає собі: чому я так поспішила, я могла б вийти за якогось Кочубея. Я певна, що вона так собі й каже, дарма що без нас вона навіть лівреї їхніх слуг не побачила б. Тоді мама почала казати, що в цьому світі трапляються самі божевільні речі, й перелічувати всіх вельмож і всіх багатіїв, що побралися з розлученими, простими й дурними жінками, тощо, тощо. Ви ж знаєте маму. Це діялося у вагоні, і я добряче розважилася, обернувши все на приспів, тож на третій день ми вже почали вірити, що це сталося, й заспокоювати одна одну, ніби справді була небезпека. Я кажу вам це, щоб дійти ось до чого: цей бідолашний Поль уклав кепський шлюб. Усе, що в неї є, — це гарне личко, та й то не коли вона говорить, бо зуби в неї жахливі, а одного чи двох спереду бракує. Груди обвисли аж до живота, а пальці такі куці, що не лишилося місця для нігтів, які Господь Бог майже зовсім приховав. Бачите, ось і прозирають мої ревнощі до Базиля.
- Alors vous savez les outrances de la vie, il faut que je vous les explique... Lui blagueur et elle sentimentale et flattée. En prenant congé il lui a baisé la main. Mais il n’y avait rien là, seulement comme nous étions entrain de plaindre Paul, car il est bien à plaindre, et à énumérer les défauts de sa femme, quelqu’un a parlé de sa vanité et de sa bêtise de bourgeoise et alors moi je crois j’ai dit qu’elle se croit duchesse et qu’elle se dit: pourquoi me suis-je dépêchée, j’aurais pu épouser un Kotchoubey. Je suis sûre qu’elle se le dit bien que sans nous elle n’aurait seulement pas vu la livrée de leurs domestiques. Alors maman s’est mise à dire que dans ce monde il n’arrive que des choses folles et à citer tous les grands seigneurs et tous les richards qui ont épousé des femmes divorcées et ordinaires et bêtes etc. etc. Vous connaissez maman. Ça se passait en wagon et je me suis amusée et en faire une scie de sorte que le troisième jour nous avons commencé à croire que c’est arrivé et à nous rassurer mutuellement comme s’il y avait danger. Je vous en parle pour en venir à ceci que ce pauvre Paul a fait un fichu mariage. Tout ce qu’elle a, c’est une jolie figure et pas quand elle parle car les dents sont affreuses et il en manque une ou deux sur le devant. La poitrine pend jusqu’au ventre et les doigts sont si courts qu’il n’y a pas eu de place pour les ongles que le Bon Dieu a escamotés presque entièrement. Vous voyez, voilà ma jalousie de Basile qui perce.
Це щодо зовнішності, а щодо вдачі — вона дурна, марнославна, пихата й фальшива. Мама додає, що вона зла, цього я не знаю, але щодо решти не маю сумнівів. Витягнута Полем із міщанства, з провінційного бруду, вона вважає, що все це їй належиться, і ховає дурне й невіглаське марнославство під солодкавою машкарою. Вона цілує мені руки і вважає себе вищою за мене в усьому. Поль силою свого кохання втовкмачив їй, що вона може жити лише в Парижі і що вона ніколи не бувала в полтавському товаристві, він і сам у це вірить, як Божидар вірив у цноту Сари Бернар, чий син ходив із ним до школи. Одне слово... Вона його зовсім не кохає. Днями вона влаштувала йому сцену, бо він прийшов збудити її о другій ночі, щоб розповісти, як ми провели день у Полтаві. І вона поскаржилася мені, а я дуже приязно відповіла, що то й справді не так уже й жахливо й що ми гарно розважилися; що її там не було, а Поль одразу захотів поділитися цими гарними враженнями, що я вважаю це милим і любʼязним, на що вона відповіла мені, що мені легко так казати.
Voilà pour le physique, quant au moral elle est bête, vaine, orgueilleuse et fausse. Maman ajoute qu’elle est méchante, je ne le sais pas, mais pour les autres choses je n’en doute pas. Tirée de la bourgeoisie, de la crasse provinciale par Paul, elle croit que tout cela lui est dû et cache une vanité de sotte et d’ignorante sous des dehors mielleux. Elle me baise les mains et se croit ma supérieure en tout. Paul a force d’amour lui a fait croire qu’elle ne peut vivre qu’à Paris et qu’elle n’a jamais été dans le monde de Poltava, il le croit lui-même, comme Bojidar croyait à la virginité de Sarah Bernhardt dont le fils a été à l’école avec lui. Enfin... Elle ne l’aime pas du tout. L’autre jour elle lui a fait une scène parce qu’il est venu la réveiller à deux heures du matin pour lui raconter comment nous avions passé la journée à Poltava. Et elle s’en est plainte à moi qui lui ai répondu très amicalement que ce n’était vraiment pas si atroce que ça et que nous nous étions amusés; qu’elle n’avait pas été là, Paul a voulu tout de suite partager ces bonnes impressions, que je trouvais cela gentil et aimable, à quoi elle m’a répondu que j’en parlais bien à mon aise.
— А що сказали б ви на моєму місці; ось, я піду розбуджу вас наступної ночі, і ми побачимо, як ви мене зустрінете, — каже вона мені.
- Qu’auriez vous dit, vous à ma place, tenez j’irai vous réveiller la nuit prochaine et nous verrons comment vous me recevrez me dit-elle.
— Але ж, люба моя, ти мені не чоловік!
- Mais ma chère tu n’es pas mon mari toi !
Вона дурна. І вважає себе гарною зі своїми поганими зубами й вічною цигаркою; дуже довгі цигарки, які вона курить без жодного шику. Але там, у Полтаві, бачать тільки її гарне личко. Що ж до Базиля, то я мов ті двоє марсельських брехунів,2 які, побачивши, що всі біжать, і собі біжать подивитися, чи й справді гавань затулив собою кит... Отже... (я на цьому наполягаю) отже, якщо Базиль бодай поворухне пальцем, Поль буде найщасливішим із чоловіків.
Elle est bête. Et elle se croit belle avec ses mauvaises dents et son éternelle cigarette; des cigarettes très longues qu’elle fume sans chic. Mais là-bas à Poltava on ne voit que sa jolie figure. Quant à Basile et je suis comme ces deux menteurs de Marseille qui voyant courir tout le monde vont à leur tour voir si vraiment le port est bouché par la baleine... Donc... (j’y tiens) donc si Basile fait seulement un signe, Paul sera le plus heureux des maris.
У Берліні, де ми пробули лише чотири години, Доенгоф3 прийшов до нас на вокзал і покинув нас об одинадцятій, бо служба в його принца кликала його до палацу. За пʼять хвилин нам принесли три чарівні букети з його візитівкою, яка справила велике враження на тата, як і карета та золочена ліврея з гербами.
A Berlin ou nous ne sommes restés que quatre heures Doenhoff est venu nous voir à la gare et nous a quittés à onze heures, le service de son prince l’appelant au palais. Cinq minutes après on nous apportait trois charmants bouquets avec sa carte qui a produit un grand effet sur papa ainsi que le carrosse et la livrée dorée et armoriée.
Примітки
Інститут — Київський інститут шляхетних дівчат, закритий пансіон для доньок дворянства. ↩
Марсельський анекдот (марсельці славилися вигадками): двоє брехунів вигадують кита, що затулив гавань, а зрештою самі біжать із юрбою на нього подивитися. ↩
Доенгоф — прусський придворний («le service de son prince lʼappelant au palais»), докладніше не встановлений. ↩