❦
Вівторок, 5 вересня 1882
Mardi 5 septembre 1882
Божидар учора приїхав із села і... Обідає в нас, як і священник. Дощить щодня; щойно я щось почну — намокаю до нитки, а щойно знову беруся писати в майстерні — визирає сонце, тож... А ще... Бо ж зрештою... Завжди те саме.
Bojidar est arrivé de la campagne hier et... Dîner chez nous ainsi que le prêtre. Il pleut tous les jours, sitôt que je commence quelque chose je suis trempée et sitôt que je me remets à peindre dans l’atelier le soleil se montre de sorte que... Et puis... Car enfin... Toujours la même chose.
З одного боку особняк виходить на вулицю Ампер, і двері під № 30 по вулиці Ампер, там лише гарні особняки, здебільшого з майстернями; але з іншого боку ми виходимо на вулицю Бремонтьє, повну маленьких особнячків і кокоток. Ось у чому жах: особняк збудований на кутовій ділянці, вулиці Ампер, Бремонтьє і проспект Ваграм перетинаються, а зрізаний ріг особняка дивиться просто на це. Отже, з балкона видно маленькі особнячки вулиці Бремонтьє; це налякало мене, коли ми приїхали, і саме тоді зайшла мова про те, щоб віддати особняк у піднайм. Бо ці жінки викликають у мене жах, наче я через них уже страждала або мала б тяжко через них страждати... Памʼятаєте ту замітку в «Фігаро» про ніццькі перегони 1876 року. Відтоді... А потім у Неаполі це стало справжньою хворобою, мені весь час здавалося, що мене мають за кокотку... А у великому готелі з тіткою, оскільки в мене був чудовий голос і я співала в себе в кімнаті всілякі оперні арії, мене мали за співачку, а люди обізнані додавали: з театру Святого Михайла в Петербурзі.
D’un côté l’hôtel donne rue Ampère et la porte est au n° 30, rue Ampère, il n’y a que de beaux hôtels avec ateliers pour la plupart; mais d’un autre côté nous donnons rue Brémontier qui est pleine de petits hôtels et de cocottes. C’est là le terrible, l’hôtel est construit sur un terrain d’angle, la rue Ampère, la rue Brémontier et l’avenue Wagram se croisent et le pan-coupé de l’hôtel fait face à ça. Donc du balcon on voit les petits hôtels de la rue Brémontier, cela m’avait épouvantée en arrivant et c’est alors qu’il a été question de sous-louer l’hôtel. Car ces femmes me font horreur comme si j’en avais souffert ou comme si j’allais en souffrir beaucoup... Vous vous rappelez la note du « Figaro » sur les courses de Nice 1876. Depuis lors... Et après ça à Naples ça a été une vraie maladie, je croyais toujours qu’on me prenait pour une cocotte... Et au grand hôtel avec ma tante comme j’avais une voix merveilleuse et que je chantais toutes sortes d’airs d’opéra dans ma chambre, on me prenait pour une chanteuse et les gens bien renseignés ajoutaient: du théâtre Saint Michel de Pétersbourg.
А тепер це сусідство... А ще я малюю, часто, дуже часто не дивлюся, як я вбрана, здебільшого це якась спідниця й абияка кофтина... Робітники, помічники архітектора, обклеювачі шпалер — усі вони ходили туди-сюди й ходять досі, їм це, мабуть, видається кумедним... Зрештою, бувало, я курила, і мене могли побачити... А ще в мене завжди дуже погано прибране волосся, словом, у мене жалюгідний вигляд... Це бідолашний Еміль Бастьєн змушує мене все це казати; і це часто з тіткою, обоє куримо, тож я докорила йому зі сміхом, що він курить у мене вдома, а він відповів, що я й сама курю. Це ж як. Та отак, ви ще й курите надзвичайно добрий тютюн.
Maintenant ce voisinage... Et puis je peins, souvent, très souvent je ne regarde pas comment je suis habillée, pour la plupart du temps c’est une jupe et une camisole quelconque... Les ouvriers, les commis d’architectes, les coleurs de papiers, tout ça allait venait, va et vient, ça doit leur paraître drôle... Enfin il m’est arrivée de fumer et il se peut qu’on m’ait vue... Et puis j’ai toujours les cheveux fort mal arrangés, enfin j’ai un aspect déplorable... C’est ce pauvre Emile Bastien qui me fait dire tout ça; et cela souvent avec ma tante et fumant tous les deux, alors je lui ai reproché en riant de fumer chez moi et il m’a répondu que je fumais moi-même. Et comment cela. Mais oui et vous fumez même du tabac extraordinairement bon.
— А хто вам це сказав?
— Et qui vous l’a dit ?
— Та... ось, і це навіть досить дивно: я був у ресторані й чую трьох чоловіків, один з яких каже, що був на вулиці Ампер. Під яким номером? 30. Тоді я прислухався й почув, як вимовляють ваше імʼя...
— Mais... Tenez et c’est même assez bizarre, j’étais dans un restaurant et j’entends trois hommes dont l’un dit qu’il a été rue Ampère. Quel n°? 30. Alors j’ai écouté et j’ai entendu prononcer votre petit nom...
— Марі?
— Marie ?
— Так, і він сказав, що. Він говорив про дівчину... чарівну, яка курить дуже добрий тютюн, а потім про ваше вбрання... Але я погано розчув.
— Oui, et il a dit que. Il a parlé d’une jeune fille... Charmante qui fume du tabac très bon et puis de votre costume... Mais je n’ai pas bien entendu.
Він не міг сказати... Але я приголомшена... І це моя провина, і одного дня воно зробить мене дуже нещасною, бо такі речі вражають мене, як ото коли влучають у саме яблучко...
Il ne pouvait pas dire... Mais je suis consternée... Et c’est ma faute et ça finira un jour par me rendre très malheureuse, car ces choses-là me frappent comme quand ça frappe juste...
У мене від цього болить голова... І я повелася по-дурному з цим бідолашним архітектором: я допитувала його, хто були ті чоловіки, і він гадає, що то були помічники від Певрьє, архітектора особняка.
Ça me fait mal à la tête... Et j’ai été stupide avec ce pauvre architecte, je l’ai questionné qui étaient ces hommes, et il croit que c’étaient des commis de chez Pevrier l’architecte de l’hôtel.
Мені уявлялося, що цей Бастьєнів брат уже не такий шанобливий, як раніше, і дивиться на мене інакше, і це мене бентежило, і я повелася по-дурному, надто сміялася, і врешті він, певно... Ах! я вже й сама нічого не знаю. Дощить щодня, і це доводить мене до розпачу, бо я хочу працювати надворі... Я закінчила дівчинку з парасолькою, вийшло погано, та й у малої була осоружна голова, одна з тих девʼятирічних дівчаток, гарненьких і антипатичних до краю. Тоді я пішла до притулку, але не наважуюся братися за двох хлопчиків одразу; я буду змушена закінчити погано, бо на кожну голову треба відводити по вісім днів через дощі та прикрощі...
Je m’imaginais que ce frère de Bastien n’était plus respectueux comme avant et qu’il me regardait autrement et ça me gênait et j’ai été bête, riant trop et enfin il a dû... Ah ! je n’en sais plus rien. Il pleut tous les jours, c’est désespérant pour moi qui ai envie de travailler dehors... J’ai fini une petite fille avec un parapluie, c’est mauvais et la petite avait une tête odieuse, une de ces petites gamines de neuf ans, jolie et antipathique comme tout. Alors j’ai été à l’asile et je n’ose pas entreprendre deux petits garçons à la fois; je serai forcer de mal finir, il faut compter huit jours pour chaque tête car les pluies et les agacements...
А якби зробити чоловіків у кавʼярні... Я вже не знаю, речі мене вражають, а потім... Натура неврівноважена, голова догори дриґом, та ще й... Словом, божевільна, що це усвідомлює...
Et si je faisais les hommes au café... Je ne sais plus, les choses me frappent et puis... Nature mal équilibrée, tête à l’envers, et avec ça... Enfin une folle qui a conscience...
Дюма-батько сказав, що коли вагаєшся між двома речами, то ні одна, ні друга не годяться... І додає, що ніколи в житті не вагався більше пʼяти хвилин. Він або дуже щасливий, або великий брехун —
Dumas père a dit que lorsqu’on hésite entre deux choses c’est que ni l’une ni l’autre n’est bonne... Et il ajoute qu’il n’a jamais hésité plus de cinq minutes dans sa vie. Il est bien heureux ou bien menteur-
Я не поїду до Росії... Тобто--- Бо ж, зрештою, немає причини і--- Я певна, що, хоч би що я вибрала, опинюся не на тому боці1. Перепрошую, що говорю англійською, це через роман, який я читала, а так співвітчизники герцога Гамільтона викликають у мене саму лише відразу — як утілення розрахунку, егоїзму та інших гидот. Ця єгипетська справа й Суецький канал!
Je n’irai pas en Russie... C’est-à-dire--- Car enfin il n’y a pas de raison et--- Je suis sûre quoique je choisisse de tomber on the wrong. Je vous demande pardon de parler anglais, c’est le roman que j’ai lu, autrement les compatriotes du duc de Hamilton ne m’inspirent que du dégoût comme l’incarnation du calcul, de l’égoïsme et d’autres mauvaisetés. Cette affaire d’Egypte et le canal de Suez !
Вони говорили про те, щоб прибрати пана де Лессепса, який заважав їм у їхніх беззаконнях... Я, якій до цього зовсім байдуже, аж підскочила від такої образи славі, заслузі, честі. І вони зробили б це, якби їм це конче було потрібно!... Така холодна й цинічна підлота обеззброює... Мені здається, що від неї годі захиститися...
Ils ont parlé d’embarquer M. de Lesseps qui les gênait dans leurs iniquités... Moi à qui c’est bien indifférent j’ai bondi à cette insulte à la gloire, au mérite, à l’honneur. Et ils l’auraient fait s’ils en avaient eu absolument besoin !... Une si froide et cynique infamie désarme... Il me semble qu’on ne pourrait pas se défendre...
Примітки
В оригіналі англійською: «on the wrong» (фраза обірвана; ідеться про on the wrong side, «не на тому боці», тобто зроблю хибний вибір). ↩