❦
Середа, 23 серпня 1882
Mercredi 23 août 1882
Замість того, щоб як слід попрацювати над якимось етюдом, я гуляю; так, панна влаштовує собі прогулянки митця й спостерігає! Я двічі ходила до дитячого притулку, уранці й пополудні. Директорка вже моя приятелька, на полях завдяки коробці оловʼяних солдатиків, піднесеній її синові, а діти за другого мого відвідування, завдяки милостині з цукерок, обступили мене, тулячись до моєї сукні, наче зграйка чарівних звіряток. Усі ці довірливі, невинні, ще невиразні очі; і все це дріботіло за мною на ще непевних ніжках. Тоді їх посадили, і, ніби граючись, ніби між іншим, найрозумніші заходилися декламувати, час від часу скидаючи на мене оком, чи справляє це враження.
Au lieu de bien travailler à n’importe quelle étude, je me promène; oui, mademoiselle fait des promenades d’artiste et observe ! Je suis allée deux fois à l’asile des enfants, le matin et l’après-midi. La directrice est déjà mon amie, dans la marge grâce à une boite de soldats de plomb administrés à son fils quant aux enfants, à ma seconde visite, grâce à une aumône de bonbons ils m’ont entourée se serrant autour de ma robe comme un troupeau de petites bêtes ravissantes. Tous ces yeux confiants, innocents, vagues encore; et tout cela me suivait à petits pas de leurs jambes encore indécises. Alors on les a fait asseoir et tout en jouant, sans avoir l’air de rien, les plus sages se sont mis à réciter en me jetant de temps en temps un coup d’œil pour voir l’effet.
Щойно повернувшись, роблю ескіз: Пустіть дітей приходити до Мене1. Ісус і діти. Ах! якби ж був талант.
Sitôt rentrée je fais une esquisse: Sinite parvulas venire ad me. Jésus et les enfants. Ah ! si on avait du talent.
Примітки
В оригіналі латиною: «Sinite parvulas venire ad me» (Мк 10:14; так у Марі, у Вульгаті — parvulos). ↩