❦
Вівторок, 22 серпня 1882
Mardi 22 août 1882
Я йду на Тампльський ринок у супроводі Розалі. І в мене досі очі розширені від побаченого. Це чудовий квартал; я купила якихось старих дрібниць для майстерні, але переважно лише розглядала типажі. О, вулиця!! Та якби ж уміти передати те, що бачиш!!! На жаль, у мене є хист бачити, і я й досі засліплена всім, що побачила. Пози, жести, життя, схоплене на гарячому, природа справжня, жива. О! заскочити природу й уміти її передати.
Je vais au marché du Temple accompagnée de Rosalie. Et j’en ai les yeux encore tout agrandis. C’est un quartier merveilleux, j’ai acheté quelques vieilles machines pour l’atelier mais je n’ai fait que regarder les types. Ô la rue !! Mais c’est-à-dire que si on savait rendre ce que l’on voit !!! Hélas, j’ai la faculté de voir et je suis encore éblouie de tout ce que j’ai vu. Les attitudes, les gestes, la vie prise sur le fait, la nature vraie, vivante. Oh ! surprendre la nature et savoir la rendre.
Ось у чому велика проблема. О! чому я не маю...
Voilà le grand problème. Oh ! pourquoi n’ai-je pas...
Цей шибеник Тоні добре сказав: «З вашими прагненнями, панно, я зробив би все на світі, щоб стати майстром ремесла».
Cet animal de Tony l’a bien dit: avec vos aspirations, mademoiselle je ferais tout au monde pour me rendre maître du métier.
Отож я повертаюся й роблю кілька ескізів побачених речей: лава на вулиці з кількома дівчатками, що розмовляють і граються разом. Це поєднання дитячих облич чарівне.
Ainsi je rentre et fais plusieurs esquisses de choses entrevues, un banc dans la rue avec plusieurs petites filles causant et jouant ensemble. Cet assemblage de visages d’enfants est ravissant.
Тоді столик у кавʼярні з двома чоловіками, чиї пози, такі характерні, ось закарбовані в голові й накидані на полотні, і господиня кавʼярні, що прихилилася в сутіні дверей.
Puis une table de café avec deux hommes dont les attitudes, si caractéristiques sont là gravées dans la tête et esquissées sur toile, la maîtresse du café appuyée dans la pénombre de la porte.
А потім на Тамплі дуже білява дівчина, що сміється, прихилившись до своєї крамнички — крамнички похоронних вінків. Оце останнє можна буде зробити в майстерні... Але двоє інших потребують пленеру... Не знаю, навіщо я вам усе це розповідаю. Уже від завтра — справжня гарячка!
Et puis au Temple une jeune fille très blonde qui rit appuyée à sa boutique, une boutique de couronnes mortuaires. Ce dernier pourra se faire dans l’atelier... Mais les deux autres demandent du plein air... Je ne sais pas pourquoi je vous raconte tout cela. Dès demain, c’est une fièvre !
Я щаслива й весела під час прогулянки в Лісі з Аделіною.
Je suis heureuse et gaie pendant la promenade au Bois avec Adeline.
Зрештою, ці речі, які заскочуєш зненацька, — наче відчинені вікна в життя людей: припускаєш, угадуєш життя, характер, будні цих людей... Та це ж чудово, та це ж нестямно, трепетно цікаво!
Enfin, ces choses que l’on surprend, c’est comme des fenêtres ouvertes sur la vie des gens, on suppose, on devine la vie, le caractère, les journées de ces gens... Mais c’est admirable, mais c’est d’un intérêt intense, palpitant !
Але!... Дурні думають, що, аби бути сучасним чи реалістом, досить намалювати першу-ліпшу річ, нічого не впорядковуючи. Не впорядковуйте її, але вибирайте й заскочуйте зненацька — у цьому вся річ.
Mais ! ... Les imbéciles croient que pour être moderne ou réaliste il suffit de peindre la première chose venue sans l’arranger. Ne l’arrangez pas, mais choisissez et surprenez, tout est là.