❦
Понеділок, 7 серпня 1882
Lundi 7 août 1882
Мені наснилося, що Кассаньяк казав, ніби завжди мене кохав.
J’ai rêvé que Cassagnac me disait qu’il m’a toujours aimée.
Ми говорили про це вчора; Тоні каже, що зневажає його передусім через його перші дуелі, де він важив життям інших, щоб уславитися. Чистий і лагідний Тоні!
On en a parlé hier, Tony dit qu’il le méprise surtout à cause de ses premiers duels où il a risqué de tuer du monde pour se faire connaître. Pur et doux Tony !
А я його обожнюю, Кассаньяка; там був бридкий актор з отакими вусами, який грав благородного героя... Та що ж, Кассаньяк — це Порт-Сен-Мартен, і [є] (двозначно) доводиться визнати, що в мене вульгарний смак, або радше що це з тих чоловіків, яких інші чоловіки очорнюють із заздрощів, бо всі жінки його обожнюють. О! яка ганьба! Як подумаю! Ви й уявити не можете — він ніколи не мав про мене пристойної думки! Памʼятаєте, як ми з Діною ходили до нього перевдягнені. І він питав, як ми примудрилися вийти з дому, тож я вигадала, ніби ми сказали, що йдемо до подруг з майстерні, і що якби мене стали там шукати, Розалі мала наказ усе залагодити, бо вона звикла до наших італійських витівок. Хіба ворог, лиходій, віроломець вигадав би щось гірше, компрометувальніше, брудніше.
Moi je l’adore Cassagnac, il y avait un horrible acteur avec des moustaches comme ça qui jouait le noble héros... Eh bien oui, Cassagnac est Porte Saint Martin et [est] (ambigu) il faut croire que j’ai le goût vulgaire ou plutôt que c’est un type que les hommes décrient par jalousie, car toutes les femmes l’adorent. Oh ! quelle ignominie ! Quand je pense ! Vous ne vous imaginez pas, il n’a jamais eu de moi une idée propre ! Vous rappelez-vous, quand Dina et moi sommes allées chez lui déguisées. Et il nous demandait comment avons-nous fait pour sortir de la maison, alors j’ai inventé que nous avions dit que nous allions chez des amies de l’atelier et que si on allait me chercher là-bas Rosalie avait ordre de tout arranger car elle a l’habitude de nos escapades en Italie. Un ennemi, un méchant, un perfide aurait-il trouvé quelque chose de plus mauvais, de plus compromettant, de plus salissant.
Що ж він про мене подумав? Зі справжнім відчаєм я себе про це питаю. Боже мій, ви ж бачите, що мені треба змогти... Але як.
Qu’est-ce qu’il a pensé de moi ? C’est avec un véritable désespoir que je me le demande. Mon Dieu vous voyez bien qu’il faut que je puisse... Mais comment.
А до того ж він мені ніколи не повірить.
Et puis il ne me croira jamais.
Навіть якщо я блискуче вийду заміж, він однаково думатиме те, що я сама про себе сказала... А ще я мала б його ненавидіти, ненавидіти, ненавидіти... Тож мені й треба взяти реванш.
Si même je me marie magnifiquement il n’en pensera pas moins ce que j’ai dit de moi... Et puis je devrais le détester, le détester, le détester... Ce qui fait qu’il faut que je prenne ma revanche.
Вулиця! Повертаючись від Тоні, ми проїхали проспектами навколо Тріумфальної арки; це десь о пів на сьому, літо, консьєржі, діти, хлопчики-посильні, робітники, жінки — усе це на порогах, на громадських лавах чи в розмовах перед винними крамничками. Та ж там чудові картини! Просто-таки чудові! Я зовсім не прагну насамперед пародіювати правду — це справа вульгарних; але в цьому житті, у цій правді є дивовижні речі. Найбільші майстри великі лише правдою. Я повернулася зачарована вулицею, так, і ті, хто кепкує з того, що називають натуралізмом, не знають, що це таке, і вони телепні. Ідеться про те, щоб ухопити природу на гарячому, уміти вибирати — і ухопити. Вибір і робить художника.
La rue ! En revenant de chez Tony nous avons fait passer par les avenues autour de l’Arc de Triomphe, c’est vers six heures et demie, l’été, les concierges, les enfants, les garçons en courses, les ouvriers, les femmes, tout cela aux portes ou sur les bancs publics ou causant devant les marchands de vin. Mais il y a là des tableaux admirables ! Tout bonnement admirables ! Loin de moi de viser surtout à la parodie de la vérité, c’est le fait des vulgaires; mais dans cette vie, dans cette vérité il y a des choses admirables. Les plus grands maîtres ne sont grands que par la vérité. Je suis rentrée émerveillée de la rue, oui et ceux qui se moquent de ce qu’ils appellent le naturalisme ne savent pas ce que c’est et sont des imbéciles. Il s’agit de saisir la nature sur le fait, de savoir choisir, et de la saisir. Le choix fait l’artiste.
Мій портрет, безперечно, буде банальний. Я сиджу у великому фотелі, у білій муслиновій сукні з помірним декольте. Поза доволі жвава, я наче розмовляю, повернута обличчям до глядача. Це дуже звичайно.
Mon portrait sera incontestablement banal. Je suis assise dans un grand fauteuil, en robe de mousseline blanche à moitié décolletée. La pose est assez éveillée, j’ai l’air de causer, je suis de face. C’est très ordinaire.
Повертаюся до вулиці... Можна було б розробити цю жилу... Села я не хотіла б торкатися, там самовладно панує Бастьєн-Лепаж, але для вулиці ще не зʼявилося свого... Бастьєна. А в нашому саду можна намалювати майже все. У мене один із тих днів, коли маєш тридцять шість справ.
Je reviens à la rue... On pourrait exploiter la mine... Je ne voudrais pas toucher à la campagne, Bastien-Lepage y règne en souverain mais pour la rue il n’y a pas encore eu de... Bastien. Et dans notre jardin on peut peindre presque tout. Je suis dans un de ces jours ou on a trente six choses à faire.