Неділя, 23 липня 1882

Ми зустрічаємо Жюліана в Булонському лісі, і близько сьомої він приходить подивитися на голову Вільв'єя, яка вдалася. Увечері Дюсотуа грає, Естеуль співає, Сент-Аман у захваті, а я роблю начерки, тільки дуже засмучена, і, дивлячись на мою картину, Жюліан сміявся з Магдалини, а потім:
— Ах! Це нагадує мені... Магдалину.
— Що?
— Спочатку, десь із рік відколи ви ходили до майстерні... Ви були такою бісівкою... Вас іще не знали...
— Ну і?
— Страхіття.
— Як це страхіття.
— Я завжди думав, що це лише молодість, дитяча буйність...!
— І що ж?
— Але інші... А тепер, коли я вас знаю, я бачу, скільки безглуздя розповідають...
— Та які безглуздя...
— О! Нічого, ви розумієте... Ваша вдача тепер усталилася, уже нічого не кажуть, але... тоді...
— Та ви ж нестерпні, що, хто, у чому річ?!
Одне слово, схоже, одного разу «у якомусь салоні», коли назвали моє ім'я, хтось сказав: «Ах! Ця багато чого знає». Надто довго було б застенографувати всі Жюліанові недомовки, але, одне слово, казали, що я справжня авантюрниця, отже... Одне слово, що в мене були... остаточні... пригоди. А втім, Жюліан каже це як про якусь далеку дурницю, з якої можна тільки сміятися, наче з безумства. А мене це приголомшує... То можна казати про мене такі речі??? То є люди, які вірять, що це так? То знаходяться люди, які припускають такі страхіття.
То коли я казала якісь безумства задля сміху, як речі неможливі... Гадали, що... А я ж думала, що дотепно жартую цими ризикованими простодушностями...
То коли я зі сміхом кажу «я обожнюю такого-то», вірять, що це правда? Ні... Та що ж тоді??
То... Я, можливо, бачу людей, які не вірять, що я така, яка є? Є люди, які вважають, що я дівчина, у якої були пригоди?
Та це ж жахливо, та це ж мерзенно, та це ж огидно!! Ах! Мені себе шкода. Тут заперечення. Навіщо?
О! Вибратися звідси! О, реванш! Бо, Боже мій, ви ж самі бачите, що це несправедливо...
То ось чому деякі люди... Зрештою, сам Кассаньяк міг подумати... За три дні враження зітреться... Але... А якщо я стану знаменита, казатимуть іще більше... І, зрештою, ніщо у світі не зможе стерти того, чого я ніколи не робила!!
Та... Як Бог попускає такі несправедливості й таку брехню?
Він попускає й чимало інших...