❦
Четвер, 13 липня 1882
Ми йдемо до Жюліана з герцогинею, потім у Булонський ліс, де ще багато людей. А на обіді в нас Сент-Аман, Серні, Жері та обидва Енґельгардти; усе це зненацька.Jeudi 13 juillet 1882
А оскільки кухар був мертвецьки пʼяний, обіду в нас не було взагалі, довелося послати в молочарню по сусідству по щось їстівне. Зате ми добряче насміялися. Жері приніс драже з хрестин своєї донечки. Ми показуємо йому особняк, і ось у майстерні він мало не бере мене за талію, я подумала, що він збирається поставити мені якесь питання, яке урвав мамин прихід, і на сходах я спитала його — що саме?
Et le cuisinier étant ivre mort nous n’avons pas eu de dîner du tout, il fallu envoyer dans la crèmerie à côté chercher des choses à manger. Mais on a bien ri. Géry avait apporté des dragées du baptême de sa petite fille. Nous lui faisons voir l’hôtel et le voilà qu’à l’atelier, il me prend presque la taille, j’ai cru qu’il allait me faire quelque question que l’entrée de maman avait interrompu et dans l’escalier je lui ai demandé quoi ?
Нічого, уявіть собі, він сміявся, кажучи, що хотів попросити в мене поцілунку... Та оскільки Ґавіні, він і Сент-Аман — мої батьки... я це сприймаю... А проте цей жарт із боку цього, з дозволу сказати, бонапартиста справив на мене неприємне враження.
Rien, figurez-vous, il riait en disant qu’il voulait me demander un baiser... Mais comme Gavini, lui et Saint Amand sont mes pères... je prends cela... Pourtant cette plaisanteries de la part de cet espèce de bonapartiste m’a fait un vilain effet.
Мені завжди здається, що мене не поважатимуть і братимуть за особу не вельми порядну... Це дурість, бо Жері бачив у нас бездоганне товариство... А ще... Та байдуже, це прикро, і ось я вже стривожена... Надто що ми взяли цей особняк у цьому мистецькому кварталі... І моя картина... Якби ви знали, мені доведеться їхати, щоб її зробити, і я наперед лютую, бо моя родина припише цій подорожі оздоровчу мету, так що мені майже хочеться лишитися... Це доводить до люті.
Je crois toujours qu’on va me manquer de respect et qu’on me prend pour quelqu’un de peu honorable... C’est bête, car Géry a vu du monde parfait chez nous... Et puis... C’est égal c’est ennuyeux et me voilà tracassée... Surtout que nous avons pris cet hôtel dans ce quartier d’artistes... Et mon tableau... Si vous saviez, je serai obligée de partir pour le faire et j’enrage d’avance car ma famille va attribuer un but hygiénique à ce voyage, de sorte que j’ai presque envie de rester... C’est enrageant.
Треба, щоб Тоні побачив ескізи й дав мені свої поради. Я віднесу їх йому в суботу, якщо він не прийде завтра.
Il faut que Tony voit les esquisses et me donne ses avis. Je les lui porterai samedi s’il n’est pas venu demain.
А ще я закохана в Кассаньяка, серце моє нудиться. Цей журналіст тридцяти восьми з половиною років, одружений із донькою старої авантюрниці, уже й не знає, чи я взагалі існую. Ні, бачте, мені потрібна незалежність; я палю свою дівочість з обох кінців і гризу вудила.
Et puis je suis amoureuse de Cassagnac, mon cœur s’ennuie. Ce journaliste de trente-huit ans et demi, marié à la fille d’une vieille cascadeuse, ne sait plus si j’existe. Non, voyez-vous il me faut une indépendance; j’use la jeune fille par les deux bouts et je ronge mon frein.
Я буду надто нещасна, якщо вийду за чоловіка, який, звісно, схоче і посагу, і дружину. Неможливо, щоб я цього когось полюбила... А чекати якогось князя-мільйонера, у Росії, може, та й то... Довелося б згаяти забагато часу на пошуки нагоди.
Je serai trop malheureuse d’épouser un homme qui voudra naturellement et la dot et la femme. Il est impossible que j’aime ce quelqu’un... Et attendre un prince millionnaire quelconque en Russie peut-être et encore... Il faudrait perdre trop de temps à chercher l’occasion.
Мені потрібен особливий чоловік... Який дав би мені імʼя, становище, який був би чесний і дав би мені спокій. Щоб я була заміжня й цілком вільна; я бачу тільки Сент-Амана. Мені хочеться натякнути йому, розмовляючи довірливо й якомога вправнішими манівцями... Що я радше шукала б друга, брата. Що мистецтво, якому я віддаюся, вимагає, щоб... А ще, як дитячий жарт, що кілька ворожбитів напророчили мені, що я помру під час народження дитини... Ні, це надто делікатно. Сент-Аман не такий, як усі, але неможливо дати йому зрозуміти, що мене це влаштовує...
Ce qu’il me faut c’est un mari spécial... Qui me donne un nom, une position, qui soit honnête et qui me fiche la paix. Que je sois mariée et tout à fait libre; je ne vois que Saint Amand. J’ai envie de lui glisser en causant confidentiellement et avec des détours aussi habiles que possible... Que je cherherais plutôt un ami, un frère. Que l’art auquel je m’adonne demande que... Et puis en guise d’enfantillage que plusieurs sorciers m’ont prédit que je mourrai à la naissance d’un enfant... Non, c’est trop délicat. Saint Amand n’est pas comme tout le monde mais impossible de lui faire comprendre que cela me va...
Одружитися він не може... Але неможливо сказати йому, що саме тому я й хочу вийти за нього. А ще він боятиметься, що не... або що я накою дурниць... Ах! Якби ж він зважився. Це було б чудово. Я була б така спокійна, а зрештою, оскільки є розлучення, я зможу влаштувати собі й великий шлюб.
Il ne peut pas se marier... Mais impossible de lui dire que c’est pour cela que je veux l’épouser. Et puis il craindra de ne... ou bien que je fasse des bêtises... Ah ! s’il se décidait. Ce serait ravissant. Je serais si tranquille, et enfin comme il y a le divorce je pourrai trouver à faire un grand mariage.